• hmu@ukr.net
  • +380997717780

Гранати

Ф-1

Ручна осколкова граната Ф-1 — ручна граната дистанційної дії, призначена для ураження живої сили противника в оборонному бою.

Історія створення

Ф-1 була розроблена на основі французької осколкової гранати F-1 моделі 1915 р. (не плутати з сучасною F1 у пластиковому корпусі та напівготовими осколками) та англійської гранати системи Лемона, що постачались у Росію в роки Першої світової війни, звідки й назва Ф-1 та прізвисько «лимонка», що не має стосунку до фрукта. З причин розробки нової гранати для радянських військ можна вказати численні недоліки попередниці РГД-33, то ж 1939 р. було прийняте рішення про розробку нової оборонної гранати та доручене Ф. І. Храмееву з яким він впорався протягом двох місяців. На озброєння РККА граната прийнята з дистанційним запалом «Ковешникова» з займанням капсуля дистанційної дії (ударним механізмом). У 1941 р. замість запалу «Ковешникова» був прийнятий простіший у виробництві та використанні УЗРГ системи Е. М. Вицені. У військах граната крім «лимонки» отримала також прізвиська «фенюша».

У 1925 році Артилерійський комітет констатував, що потреба в ручних гранатах РККА задоволена всього на 0,5%. Для виправлення ситуації Артком 25 червня 1925 постановив:
– Артилерійському управлінню РККА зробити всебічний випробування існуючих зразків ручних гранат, нині перебувають на озброєнні.
– Необхідно внести удосконалення в гранату зразка 1914 року, з метою збільшення її вражаючої здатності.
– Сконструювати гранату осколкової дії типу Міллс, але більш досконалу.
– У ручних гранатах F-1 швейцарські запали замінити запалами Ковєшнікова.

Знята з озброєння в СРСР в 1988, але використовується всіма арміями пострадянського простору. У Російській федерації станом на 2013 на утилізацію було виставлено 365681 гранат Ф-1.Тактико-технічні характеристики
• Загальна вага – 600 г
• Вага – 60 г
• Дистанція вкидання — 35-45 м
• Розрахунковий радіус ураження: осколками – до 200 м; ударною хвилею (70-80 кПа) – менше 0,5 м
• Безпечна відстань – 200 м
• Час уповільнення запалу – 3,2-4,2 с
• Кількість осколків – до 300 штКонструкція/будова

Ф-1 складається з корпусу, вибухового заряду та запалу. У корпусі гранати розміщується вибуховий заряд та запал, також корпус слугує матеріалом для утворення осколків при розриві корпусу вибухом. Корпус гранати виробляється з чавуну, з поздовжніми й поперечними борознами, по яким граната зазвичай розривається на осколки. У верхній частині корпусу є нарізний отвір для вгвинчування запалу. При зберіганні або транспортуванні гранат в цей отвір вгвинчена масова пробка. Вибуховий заряд заповнює корпус, та слугує для розриву гранати на осколки. Запал гранати УЗРГМ (УЗРГМ-2) призначається для підриву вибухового заряду.
Як і більшість протипіхотних гранат, Ф-1 складається з 3-х основних частин:
Запал. Граната має універсальний запал УЗРГМ (або УЗРГ), підходить також до гранат РГ-42, РГД-5. Запал УЗРГМ відрізняється від УЗРГ змінами в формі спусковий скоби і конструкції ударника, що дозволили знизити частоту відмов зброї.
Вибухова речовина. Заряд вибухової речовини – 60 г тротилу. Можливо спорядження тринітрофенолу . Такі гранати мають збільшену вражаючу здатність, але і термін зберігання на складах жорстко обмежений, по закінченню граната є значною загрозою. Шашка ВВ ізолюється від металу корпусу лаком, парафіном або папером. Відомі випадки спорядження гранат піроксилінового сумішами.
Металева оболонка. Зовні граната має овальний ребристий корпус з сталистого чавуну, профіль нагадує букву «Ж». Корпус – складна виливок, ллється в землю, можливо і кокільне лиття (звідси і форма). Спочатку ребра створювалося для освіти під час вибуху осколків певного розміру і маси, також ребра виконує ергономічну функцію, сприяючи кращому утриманню гранати в руці. Згодом деякими дослідниками були висловлені сумніви в ефективності подібної системи формування осколків (чавун дробиться на дрібні осколки незалежно від форми корпусу). Нарізка корпусу полегшує прив’язування гранати до кілочка. Загальна вага гранати із запалом – 600 грамів.

До складу запала УЗРГ входять, крім безпосередньо корпусу, такі елементи:
Запобіжна чека, що представляє собою кільце з двома відрізками дроту, які, проходячи через отвори в корпусі запалу, закріплюються разгибанием в отворі з протилежного боку запала і захищають чеку від випадкового випадання. При цьому чека блокує ударник, не даючи йому вдарити по капсуль-воспламенителю.
Ударник являє собою металевий стрижень, загострений з боку, спрямованої на капсуль, і має виступ з протилежного боку, яким він тримається за спусковий важіль. Також до бойку кріпиться ударна пружина, що забезпечує його удар по капсулі.
Спусковий важіль – вигнута металева пластина, яка після видалення запобіжної чеки блокує бойок в початковому положенні. Після того, як граната кинута, спускова скоба виштовхується тиском пружини бойка, і той б’є по капсулі, активуючи його. Тобто гранату з висмикнути запобіжної чекою можна тримати перед кидком невизначено довго. Дана особливість дозволяла скоротити дистанцію уповільнення до мінімуму і практично виключити зворотний перекид гранати противником на відміну, наприклад, від німецьких зразків з тёрочним запалом.
Капсуль – запальник підпалює сповільнювач.
Сповільнювач передає за певний час форс полум’я від капсуля-запальника до капсуля-детонатора і створює часовий інтервал між початком кидка (момент вивільнення ударника) та підривом гранати. У той же час на відміну від гранат з ударним підривником, граната дуже безпечна у виробництві та зберіганні, поставляється заводами в готовому до бою стані, чим вигідно відрізняється від останніх, що споряджаються зазвичай в військових майстерень. Детонує суміш капсули-детонатори підриває вибухову речовину гранати.Переваги та недоліки
Переваги:
– Корпус природного дроблення, з якого успішно формуються вражаючі елементи навіть при пошкодженнях металевої сорочки.
– Дистанційний запал володіє відносно просту конструкцію і відрізняється високою надійністю.
– Суцільнометалевий монолітний корпус простий у виготовленні і може бути виготовлений практично на будь-якому промисловому підприємстві, навіть не спеціалізованому. Матеріал корпусу – сталистий чавун – дуже дешевий.
– Простота внутрішньої конструкції дозволяє в умовах війни використовувати замість штатного тротилу будь-яку наявну в розпорядженні вибухівку.
– Потужність вибуху даної гранати така, що, будучи кинутої в колодязь, буквально «викидає» все що знаходяться в ньому предмети, включаючи воду. Це властивість корисно при штурмах різних шахт і тунелів середнього діаметра. Якщо ховається за поворотом, кутом або іншою перешкодою на дистанції ближче 30 метрів від вибуху супротивника не зачеплять осколки, то його майже гарантовано вб’є різким пневматичним ударом, викликаним вибуховою хвилею. Атакуючому при цьому заборонено перебувати в тунелі, так як він сам може постраждати.
– Дистанційну дію підриву дозволяє закидати гранату до супротивника, використовуючи відскік від стін, стелі і різних перешкод.

Недоліки:
– Низька ефективність освіти осколків при дробленні корпусу. Велика частина маси корпусу (до 60%) утворює дуже дрібні неубойние осколки. У той же час, часто утворюється і кілька дуже великих осколків, що підвищують небезпечну дистанцію і знижують число осколків оптимального розміру. Рифлення корпусу, що має, в загальному, випадковий характер, не може забезпечити формування осколків задовільною форми і оптимальний розподіл їх за масою (сама ідея формування осколків передбачуваного розміру за рахунок рифлення корпусу виявилася не зовсім вірною).
– Дистанційний запал не призводить до вибуху при попаданні в ціль, а спрацьовує через деякий час (це властивість будь-якого дистанційного запалу, а не тільки УЗРГ).
– Граната важка, що трохи знижує граничну дальність кидка.Варіанти
Є деякі варіанти конструкції Ф-1:
Ручна – доставляється до мети за рахунок кидка рукою солдата.
Протипіхотна – призначена для ураження живої сили противника.
Осколкова – поразка проводиться переважно за допомогою осколків металевого корпусу гранати.
Оборонна – радіус розльоту осколків перевищує середню дальність кидка гранати за допомогою м’язової сили бійця, що обумовлює необхідність кидка гранати з укриття, щоб уникнути поразки осколками своєї ж гранати.
Дистанційної дії – підрив гранати відбувається через деякий час після кидка (3,2 … 4,2 сек.).Цікаві факти

🔥На “Ф-1” встановлювався запал терничного типу, який спочатку розробив англійський конструктор на прізвище Лемон. Лемон – Лемонка – Лимонка, звідси і пішла назва. І чим довше “Лимонка” живе, тим більше легенд, пов’язаних з її назвою, собі наживає

🔥У різних країнах гранату Ф-1 називають по-різному: у нас – Лимонка, в Англії – Ананасовка, на Балканах – Черепаха.

РГД-5

Ручна граната РГД-5 («Ручна граната дистанційна») — протипіхотна уламкова ручна граната дистанційної дії, наступального типу. Основне призначення гранати РГД-5 — ураження особового складу супротивника уламками корпусу.

Історія створення

Розробка ручної осколкової гранати дистанційної дії РГД-5 була розпочата в 1950-і роки. У 1954 році граната РГД-5 була прийнята на озброєння Радянської армії.

За зовнішнім виглядом граната РГД-5 нагадує французьку гранату OF зразка 1915 року, польську наступальну гранату Z-23 і німецьку гранату М-39.

Co другої половини 1950-х років на гранаті РГД-5 став застосовуватися модернізований запал УЗРГМ.Тактико-технічні характеристики
• Діаметр – 58 мм
• Висота корпусу – 76 мм
• Висота разом з запалом – 117 мм
• Вага гранати – 310 гр
• Вага вибухового речовини-110 гр
• Тип взривгого речовини – тротил
• Запал- УЗРГМ або УЗРГМ-2
• Час уповільнення – 3,2 4,2 с
• Радіус розльоту осколків – не більше 20 м
• Радіус ураження – 28 -32 м.квКонструкція/будова
Граната РГД-5 складається з:
1 – розривний заряд;
2 – корпус;
3 – ковпак;
4 – вкладиш ковпака;
5 – трубка для запалу;
6 – манжета;
7 – запал;
8 – піддон;
9 – вкладиш піддона.

Запал УЗРГМ(запал) складається з:
а – загальний вигляд; б – в розрізі;
1 – трубка ударного механізму;
2 – напрямна шайба;
3 – ударник;
4 – капсуль-запальник;
5 – втулка сповільнювача;
6 – спусковий важіль;
7 – капсуль-детонатор;
8 – сповільнювач;
9 – сполучна втулка;
10 – шайба ударника;
11 – бойова пружина;
12 – запобіжна чека.

Призначення механізмів:Ударний механізм служить для запалення капсюля-запалювача запала. Він складається із трубки ударного механізму, сполучної втулки, напрямної шайби, бойової пружини, ударника, шайби ударника, спускового важеля й запобіжної чеки з кільцем.
Трубка ударного механізму є основою для складання всіх частин запала. Сполучна втулка з’єднує запал з корпусом гранати.
Напрямна шайба є упором для верхнього кінця бойової пружини й направляє рух ударника; вона закріплена у верхній частині трубки ударного механізму.
Бойова пружина призначена для надання ударникові енергії, необхідної для наколу капсюля-запалювача; вона надіта на ударник і своїм верхнім кінцем упирається в напрямну шайбу, а нижнім – у шайбу ударника.
Ударник служить для наколу й запалення капсюля-запалювача; він міститься усередині трубки ударного механізму. Шайба ударника надіта на нижній кінець ударника і є упором для нижнього кінця бойової пружини.
Спусковий важіль призначений для втримання ударника у зведеному положенні (бойова пружина стиснута).
Запобіжна чека служить для втримання спускового важеля на трубці ударного механізму; вона проходить через отвори вушка спускового важеля й стінок трубки ударного механізму; для її висмикування є кільце.
Власне запал призначений для вибуху розривного заряду гранати. Він складається із втулки сповільнювача, капсюля-запалювача, сповільнювача й капсуля-детонатора.
Втулка сповільнювача у верхній частині має різьбу для з’єднання із трубкою ударного механізму й гніздо для капсюля-запалювача, усередині – канал, у якому міститься сповільнювач, зовні – проточку для приєднання гільзи капсуля-детонатора. Капсюль-запалювач призначений для запалення сповільнювача; сповільнювач – для передачі вогню від капсюля-запалювача до капсуля-детонатора, він складається із запресованого малогазового складу. Капсуль-детонатор служить для вибуху розривного заряду гранати; він міститься в гільзі, закріпленої на нижній частині втулки сповільнювача.Використання
Для використання гранати РГД-5 необхідно:

1. Взяти гранату в руку так, щоб запобіжний важіль був щільно притиснутий до корпусу;
2. Розтиснути вусики запобіжної чеки;
3. Висмикнути чеку з запалу і метнути гранату в ціль.Варіанти
Болгарія:
RGD-5. Повний аналог радянської гранати.
RGO-78. У 1970-і роки конструктори встановили на гранату RGD-5 детонатор DVM-78, нова граната була вагою 450 гр. та вагою ВР — 85 гр.
RGN-86. Ще одна модифікація з детонатором DVM-78. Вага — 265 гр., ВР — 57 гр.

Польща:
RGD-5. Повний аналог радянської гранати.
RGO-88. Створена заміною вибухової речовини на A-IX-1, одночасно заряд був зменшений до 60 гр.Цікаві факти

🔥Бойові гранати РГД-5 пофарбовані в зелений колір, навчальні – в чорний

🔥Гранати типу РГД-5 упаковуються в ящики з дерева, в кожному з яких розміщується 20 гранат РГД-5. Запали до гранат РГД УЗРГМ знаходяться в тому ж ящику, але окремо – в двох металевих герметичних банках (по 10 штук в банку).

РГН 

РГН (ручна граната наступальна) — протипіхотна осколкова ударно-дистанційна. Призначена для ураження живої сили в бою. Радіус ураження осколками гранати — 15 м, радіус можливого ураження — 35 м.

Історія створення

Ручні осколкові гранати РГН (ручна граната наступальна) і РГО (ручна граната оборонна) почали розроблятися радянськими конструкторами С. Коршуновим і В. Кузьміним на підприємстві «Базальт» в кінці 1970-х років.

При розробці гранат РГН (7Г21) і РГО (7Г22) був врахований досвід бойового використання гранат і технології масового виробництва. Необхідність створення нових гранат була продиктована в основному «афганським досвідом», так як застосування в гранатах дистанційного підривника при бойових діях на гірській місцевості дозволяло противнику вчасно ховатися від її осколків, а також створювало загрозу самопоборювання гранатометчика в разі відскоку гранати від перешкоди або скочування зі схилу після кидка.
На початку 1980-х років гранати РГН і РГО пройшли полігонні і військові випробування і в 1981 році були прийняті на озброєння Радянської армії.Тактико-технічні характеристики
• Загальна маса – 290 г
• Маса заряду – 97 г
• Вибухова речовина – A-IX-1
• Діаметр корпусу – 60 мм
• Самоліквідація – 3,2 … 4,3 сек
• Дальнє Зведення – до 2 сек
• Мінімальна дальність кидка – 20 м
• Радіус забійної дії – 8 м
• Радіус можливого ураження – 35 мКонструкція/будова
Пристрій ручної гранати РГН без запалу:
1. – пробка;
2. – манжет;
3. – стакан;
4. – півсфера;
б. – вибухова суміш;
5. – півсфера;
7. – прокладка;
8. – шашка

Корпус ручних гранат РГН і РГО призначений для розміщення в ньому вибухової суміші, збудливий шашки, а також для утворення осколків при вибуху.
Корпус ручної гранати РГН складається з двох півсфер, виготовлених з алюмінієвого сплаву.
Корпус ручної гранати РГО для збільшення кількості забійних осколків крім двох зовнішніх півсфер має дві внутрішні півсфери. Всі чотири півсфери виготовлені зі сталі.
Нижня півсфера оборонної гранати на відміну від нижньої півсфери наступальної гранати для зручності відмінності гранат за призначенням має на зовнішній поверхні насічку.
У верхній частині корпусів за допомогою манжети завальцован стакан з різьбленням для вгвинчування в нього запалу і забезпечення герметизації вибухової суміші.
На час транспортування і зберігання в стакан на мастилі угвинчується пробка.
На дно поглиблення в вибухової суміші нижніх півсфер корпусів поставлена ​​детонаторних шашка, яка служить для передачі детонації від запалу до вибухової суміші. Для виключення переміщення шашки ставиться прокладка.
Запал призначений для підриву вибухової суміші при ударі гранати об перешкоду.
У разі відмови в ударній дії запал спрацьовує від дистанційного пристрою через 3,2-4,2 с.

Пристрій запалаЗапал складається з наступних частин:
– накольно-запобіжного механізму;
– датчика цілі;
– дистанційного пристрою;
– механізму далекого зведення;
– детонуючого вузла.

Накольно-запобіжний механізм, що забезпечує безпеку запалу в службовому спілкуванні й наколювання капсуля-запальника після кидка гранати, складається з жала, ударника, шплінта з кільцем, пружини, важеля, заглушки, планки і капсуля.
Датчик цілі, що забезпечує спрацьовування запалу при ударі гранати об перешкоду, складається з вантажу, гільзи, жала, пружини і втулки.
Дистанційний пристрій, що забезпечує спрацьовування детонатора через 3,2-4,2 с з моменту кидка гранати, складається з втулки з складами і капсуля детонатора.
Механізм дального зведення, що забезпечує безпеку в службовому спілкуванні й зведення запалу через 1-1,8 з з моменту кидка, складається з втулок зі складами, стопорів, движка, капсуля і пружини.
Детонуючого вузол складається з капсули-детонатори і втулки, закріплених в склянці. Всі перераховані вузли і механізми зібрані в корпусі.

Дія запалаУ службовому спілкуванні ударник утримується від переміщення важелем, закріпленим на корпусі за допомогою шплінта, кінці якого розведені. Движок зміщений відносно жала і утримується від переміщення стопорами. Вантаж підібганий до корпусу гільзою, переміщення якої обмежена движком.
Перед метанням гранати випрямляється (зводяться кінці) і висмикується шплінт, при цьому важіль рукою утримується в початковому положенні (притиснутим до корпусу гранати).
При польоті важіль під дією пружини відкидається і звільняє ударник з жалом, який під дією пружини наколює капсуль. Промінь вогню від капсуля запалює склади.
Після вигоряння складів (через 1-1,8 с) стопори переміщаються і звільняють движок, який під дією пружини зводиться.
Від перевантаження, що виникає при зустрічі з перепоною, переміщується вантаж і викликає рух гільзи, в результаті якого жало наколює капсуль. Промінь вогню від капсуля забезпечує спрацьовування капсули-детонатори.
У разі неспрацьовування датчика цілі при зустрічі з перепоною капсюльдетонатор діє від імпульсу капсюлядетонатора, що спрацьовує після вигоряння складів (через 3,2-4,2 с).Поводження з гранатою
Гранати переносять у гранатних сумках. Запали тримають окремо від гранат, при цьому кожний запал загортають у папір або клоччя.
Гранати і запали потрібно періодично оглядати. На корпусі гранати, на трубках запалу і на самому запалі не повинно бути вм’ятин та іржі. Кінці запобіжної чеки мають бути розведені і без тріщин на загинах. Запалами, що мають тріщини і зелений наліт, користуватися не можна. Переносячи гранати, слід оберігати їх від поштовхів, ударів, вогню, бруду, сирості. Підмочені та забруднені гранати і запали треба протерти й висушити під наглядом, командира. Не можна сушити гранати біля вогню.
Заряджати гранату (вставляти запал) дозволяється тільки перед її метанням.
Забороняється: розбирати бойові гранати й усувати в них несправності; переносити їх без сумок або за кільце запобіжної чеки;. торкатися гранати, що не. розірвалася після метання.

Прийоми метання ручних осколкових гранатМетання гранати складається з підготовки до метання (зарядити гранату і зайняти вихідне положення) і самого метання. На навчальних заняттях з бойовими гранатами одягають металеву каску.
Гранату заряджають за командою “Підготувати гранати”, а в бою, крім того, і самостійно.
Послідовність заряджання: дістати гранату із сумки лівою рукою, правою рукою зняти металевий ковпачок або вигвинтити пробку з трубки корпусу. Тримаючи в лівій руці гранату, правою рукою дістати з гнізда сумки і розгорнути запал. Вставити запал у центральну трубку і загвинтити його. Граната готова до метання.
Метання ручних осколкових гранат проводиться з різних положень: стоячи, з коліна, лежачи, а також у русі з БМП, танка, бронетранспортера і в пішому порядку (тільки наступальних гранат). Для метання гранати вибирається таке місце і займається таке положення, щоб можна було зробити кидок без перешкод, тобто щоб на шляху польоту гранати не було гілок дерев, високої трави, дротів тощо.
Гранату кидають за командою “Гранатою вогонь!”, а в бою, крім того, і самостійно.

Послідовність метання:1. Взяти гранату в праву руку і пальцями міцно натиснути на спусковий важіль;
2. Продовжуючи натискувати на спусковий важіль, лівою рукою стиснути (випрямити) кінці запобіжної чеки;
3. Утримуючи спусковий важіль у притисненому положенні, висмикнути запобіжну чеку, розмахнутись і кинути гранату в ціль (при метанні оборонної гранати одразу після кидка сховатись).

При метанні гранати стоячи з місця:1. Треба cтати обличчям до цілі, взяти гранату в праву, а зброю в ліву руку;
2. Висмикнути запобіжну чеку, правою ногою зробити крок назад, зігнувши її в коліні, і, повертаючи корпус праворуч, зробити замах гранатою по дузі вниз і назад;
3. Швидко випростуючи праву ногу і повертаючись грудьми до цілі, кинути гранату, проносячи її над плечем і випускаючи з додатковим ривком кисті;
4. Вагу тіла в момент кидка перенести на ліву ногу, зброю енергійно відвести назад.

При метанні гранати з коліна:треба прийняти положення для стрільби з коліна, утримуючи гранату правою рукою, а зброю – лівою; висмикнути запобіжну чеку, зробити замах гранатою, відхиляючи корпус назад і повертаючи його праворуч; трохи піднятись і кинути гранату, проносячи її над плечем і різко нахиляючись в кінці руху до лівої ноги.

При метанні гранати лежачи:треба прийняти положення для стрільби лежачи, покласти зброю на землю і взяти гранату в праву руку. Лівою рукою висмикнути запобіжну чеку і, спираючись об землю, відштовхнутись від неї. Відсунувши праву ногу трохи назад, встати на ліве коліно (не зсовуючи його з місця) й одночасно провести замах. Випростуючи праву ногу, повертаючись грудьми до цілі і падаючи вперед, кинути гранату в ціль; взяти зброю і підготуватись до стрільби.

При метанні гранати в русі:(кроком або бігом) треба, утримуючи гранату правою напівзігнутою рукою, а зброю – лівою, висмикнути запобіжну чеку. Під крок лівої ноги винести руку з гранатою вперед, назад і вниз; на другому кроці (правою ногою) рука продовжує рух по дузі вниз з одночасним повертанням корпуса праворуч; на третьому кроці, виставивши ліву ногу в напрямі до цілі на носок і зігнувши праву ногу в коліні, закінчити поворот корпуса і замах рукою. Використовуючи швидкість руху і вкладаючи у кидок послідовно силу ніг, корпуса і руки, кинути гранату, проносячи над плечем.

Для метання гранати з траншеї або окопу:потрібно покласти зброю на бруствер, взяти гранату в праву руку і висмикнути запобіжну чеку; відставити (на скільки можна) праву ногу назад, прогинаючись у поясі і трохи згинаючи обидві ноги, відвести праву руку з гранатою назад; спираючись на ліву руку, різко випростатися; кинути гранату в ціль (мал.), після чого сховатись у траншеї (окопі). У вікна і двері будинків, проломи у стінах, в амбразури (це вертикальні цілі) кидати гранату треба по траєкторії, яка наближається до прямої лінії. При цьому цілитися слід у верхній край цілі, оскільки до кінця свого польоту граната втрачає швидкість і поступово відхиляється вниз. Кидати можна стоячи, з коліна або з положення лежачи. Для ураження живої сили противника в окопі (траншеї) треба кидати гранату під кутом до горизонту приблизно 35-40 градусів, щоб вона падала по навісній траєкторії і менше перекочувалася через траншею і не відкочувалася вбік.

При метанні гранати спусковий важіль відходить убік під дією бойової пружини, яка передає енергію ударнику. Ударник своїм жалом наколює капсуль-запальник. Іскра від капсуля-запальника переходить на уповільнювач, запалює його і, пройшовши крізь нього, передається капсулю-детонатору, який підриває розривний заряд гранати. Корпус гранати розривається, осколки розлітаються у різні боки.Особливості

У порівнянні з гранатами ранніх випусків, таких як РГ-33 і РГД-5, граната РГН має ряд відмінностей. В першу чергу, це заряд вибухівки, який якісно відрізняється від ВВ використовуваних раніше. Також відрізняється і форма гранати, на відміну від циліндра РГ або яйцеподібної форми РГД, РГН має форму кулі з двох половин – верхньої і нижньої. Це здешевило виробництво гранат, так як для виробництва корпусу досить холодного штампування.

Матеріалом для нього служить лист зі сплаву алюмінію завтовшки 4-мм.

Зсередини, на стінки півсфер, нанесено вже готове розподіл на вражаючі елементи, у вигляді надрізів. Це дозволяє контролювати мінімальний розмір осколків при розриві. Половинки корпусу герметично з’єднані. Всередині знаходиться заряд ВВ.

У верхній півсфері є запальний стакан, службовець для вгвинчування запала УДЗ. При зберіганні або транспортуванні запал знаходиться окремо від гранати, в герметично закритій ємності, що перешкоджає відсиріванню або розкладанню сповільнювач і ініціюючого ВВ, саме запальний отвір прикрито пластиковою заглушкою.Цікаві факти

🔥Пройшла бойове застосування в: Війна в Афганістані (1979-1989);Перша і друга чеченські війни; Конфлікт в Грузії (2008); АТО на сході України.

РГО

РГО (ручна граната оборонна) — ручна протипіхотна оборонна ударно-дистанційна граната.

Історія створення

Ручні осколкові гранати РГН (ручна граната наступальна) і РГО (ручна граната оборонна) почали розроблятися радянськими конструкторами С. Коршуновим і В. Кузьміним на підприємстві «Базальт» в кінці 1970-х років.

При розробці гранат РГН (7Г21) і РГО (7Г22) був врахований досвід бойового використання гранат і технології масового виробництва. Необхідність створення нових гранат була продиктована в основному «афганським досвідом», так як застосування в гранатах дистанційного підривника при бойових діях на гірській місцевості дозволяло противнику вчасно ховатися від її осколків, а також створювало загрозу самопоборювання гранатометчика в разі відскоку гранати від перешкоди або скочування зі схилу після кидка.
На початку 1980-х років гранати РГН і РГО пройшли полігонні і військові випробування і в 1981 році були прийняті на озброєння Радянської армії.Тактико-технічні характеристики
• Тип гранати – ручна протипіхотна осколкова оборонна ударно-дистанційна
• Маса гранати із запалом – 310 г
• Маса заряду вибухової речовини (ЗВР-4) – 67 г
• Діаметр – 6.1 см
• Висота – 10 см
• Радіус ураження – 20-35 м
• Час самоліквідації – 3.2-4.2 сек
• Час далекого зведення – 1.3-1.8 сек
• Спосіб доставки до мети – тільки ручної кидокКонструкція/будова
Пристрій ручної гранати РГО без запалу:
1 – пробка;
2 – манжета;
3 – стакан;
4 – півсфера;
5 – вибухова суміш;
6 – півсфера;
7 – прокладка;
8 – шашка;
9, 10 – півсфери

Корпус ручних гранат РГН і РГО призначений для розміщення в ньому вибухової суміші, збудливий шашки, а також для утворення осколків при вибуху.
Корпус ручної гранати РГН складається з двох півсфер, виготовлених з алюмінієвого сплаву.
Корпус ручної гранати РГО для збільшення кількості забійних осколків крім двох зовнішніх півсфер має дві внутрішні півсфери. Всі чотири півсфери виготовлені зі сталі.
Нижня півсфера оборонної гранати на відміну від нижньої півсфери наступальної гранати для зручності відмінності гранат за призначенням має на зовнішній поверхні насічку.
У верхній частині корпусів за допомогою манжети завальцован стакан з різьбленням для вгвинчування в нього запалу і забезпечення герметизації вибухової суміші.
На час транспортування і зберігання в стакан на мастилі угвинчується пробка.
На дно поглиблення в вибухової суміші нижніх півсфер корпусів поставлена ​​детонаторних шашка, яка служить для передачі детонації від запалу до вибухової суміші. Для виключення переміщення шашки ставиться прокладка.
Запал призначений для підриву вибухової суміші при ударі гранати об перешкоду.
У разі відмови в ударній дії запал спрацьовує від дистанційного пристрою через 3,2-4,2 с.

Пристрій запалаЗапал складається з наступних частин:
– накольно-запобіжного механізму;
– датчика цілі;
– дистанційного пристрою;
– механізму далекого зведення;
– детонуючого вузла.

Накольно-запобіжний механізм, що забезпечує безпеку запалу в службовому спілкуванні й наколювання капсуля-запальника після кидка гранати, складається з жала, ударника, шплінта з кільцем, пружини, важеля, заглушки, планки і капсуля.
Датчик цілі, що забезпечує спрацьовування запалу при ударі гранати об перешкоду, складається з вантажу, гільзи, жала, пружини і втулки.
Дистанційний пристрій, що забезпечує спрацьовування детонатора через 3,2-4,2 с з моменту кидка гранати, складається з втулки з складами і капсуля детонатора.
Механізм дального зведення, що забезпечує безпеку в службовому спілкуванні й зведення запалу через 1-1,8 з з моменту кидка, складається з втулок зі складами, стопорів, движка, капсуля і пружини.
Детонуючого вузол складається з капсули-детонатори і втулки, закріплених в склянці. Всі перераховані вузли і механізми зібрані в корпусі.

Дія запалаУ службовому спілкуванні ударник утримується від переміщення важелем, закріпленим на корпусі за допомогою шплінта, кінці якого розведені. Движок зміщений відносно жала і утримується від переміщення стопорами. Вантаж підібганий до корпусу гільзою, переміщення якої обмежена движком.
Перед метанням гранати випрямляється (зводяться кінці) і висмикується шплінт, при цьому важіль рукою утримується в початковому положенні (притиснутим до корпусу гранати).
При польоті важіль під дією пружини відкидається і звільняє ударник з жалом, який під дією пружини наколює капсуль. Промінь вогню від капсуля запалює склади.
Після вигоряння складів (через 1-1,8 с) стопори переміщаються і звільняють движок, який під дією пружини зводиться.
Від перевантаження, що виникає при зустрічі з перепоною, переміщується вантаж і викликає рух гільзи, в результаті якого жало наколює капсуль. Промінь вогню від капсуля забезпечує спрацьовування капсули-детонатори.
У разі неспрацьовування датчика цілі при зустрічі з перепоною капсюльдетонатор діє від імпульсу капсюлядетонатора, що спрацьовує після вигоряння складів (через 3,2-4,2 с).Поводження з гранатою
Гранати переносять у гранатних сумках. Запали тримають окремо від гранат, при цьому кожний запал загортають у папір або клоччя.
Гранати і запали потрібно періодично оглядати. На корпусі гранати, на трубках запалу і на самому запалі не повинно бути вм’ятин та іржі. Кінці запобіжної чеки мають бути розведені і без тріщин на загинах. Запалами, що мають тріщини і зелений наліт, користуватися не можна. Переносячи гранати, слід оберігати їх від поштовхів, ударів, вогню, бруду, сирості. Підмочені та забруднені гранати і запали треба протерти й висушити під наглядом, командира. Не можна сушити гранати біля вогню.
Заряджати гранату (вставляти запал) дозволяється тільки перед її метанням.
Забороняється: розбирати бойові гранати й усувати в них несправності; переносити їх без сумок або за кільце запобіжної чеки;. торкатися гранати, що не. розірвалася після метання.

Прийоми метання ручних осколкових гранатМетання гранати складається з підготовки до метання (зарядити гранату і зайняти вихідне положення) і самого метання. На навчальних заняттях з бойовими гранатами одягають металеву каску.
Гранату заряджають за командою “Підготувати гранати”, а в бою, крім того, і самостійно.
Послідовність заряджання: дістати гранату із сумки лівою рукою, правою рукою зняти металевий ковпачок або вигвинтити пробку з трубки корпусу. Тримаючи в лівій руці гранату, правою рукою дістати з гнізда сумки і розгорнути запал. Вставити запал у центральну трубку і загвинтити його. Граната готова до метання.
Метання ручних осколкових гранат проводиться з різних положень: стоячи, з коліна, лежачи, а також у русі з БМП, танка, бронетранспортера і в пішому порядку (тільки наступальних гранат). Для метання гранати вибирається таке місце і займається таке положення, щоб можна було зробити кидок без перешкод, тобто щоб на шляху польоту гранати не було гілок дерев, високої трави, дротів тощо.
Гранату кидають за командою “Гранатою вогонь!”, а в бою, крім того, і самостійно.

Послідовність метання:1. Взяти гранату в праву руку і пальцями міцно натиснути на спусковий важіль;
2. Продовжуючи натискувати на спусковий важіль, лівою рукою стиснути (випрямити) кінці запобіжної чеки;
3. Утримуючи спусковий важіль у притисненому положенні, висмикнути запобіжну чеку, розмахнутись і кинути гранату в ціль (при метанні оборонної гранати одразу після кидка сховатись).

При метанні гранати стоячи з місця:1. Треба cтати обличчям до цілі, взяти гранату в праву, а зброю в ліву руку;
2. Висмикнути запобіжну чеку, правою ногою зробити крок назад, зігнувши її в коліні, і, повертаючи корпус праворуч, зробити замах гранатою по дузі вниз і назад;
3. Швидко випростуючи праву ногу і повертаючись грудьми до цілі, кинути гранату, проносячи її над плечем і випускаючи з додатковим ривком кисті;
4. Вагу тіла в момент кидка перенести на ліву ногу, зброю енергійно відвести назад.

При метанні гранати з коліна:треба прийняти положення для стрільби з коліна, утримуючи гранату правою рукою, а зброю – лівою; висмикнути запобіжну чеку, зробити замах гранатою, відхиляючи корпус назад і повертаючи його праворуч; трохи піднятись і кинути гранату, проносячи її над плечем і різко нахиляючись в кінці руху до лівої ноги.

При метанні гранати лежачи:треба прийняти положення для стрільби лежачи, покласти зброю на землю і взяти гранату в праву руку. Лівою рукою висмикнути запобіжну чеку і, спираючись об землю, відштовхнутись від неї. Відсунувши праву ногу трохи назад, встати на ліве коліно (не зсовуючи його з місця) й одночасно провести замах. Випростуючи праву ногу, повертаючись грудьми до цілі і падаючи вперед, кинути гранату в ціль; взяти зброю і підготуватись до стрільби.

При метанні гранати в русі:(кроком або бігом) треба, утримуючи гранату правою напівзігнутою рукою, а зброю – лівою, висмикнути запобіжну чеку. Під крок лівої ноги винести руку з гранатою вперед, назад і вниз; на другому кроці (правою ногою) рука продовжує рух по дузі вниз з одночасним повертанням корпуса праворуч; на третьому кроці, виставивши ліву ногу в напрямі до цілі на носок і зігнувши праву ногу в коліні, закінчити поворот корпуса і замах рукою. Використовуючи швидкість руху і вкладаючи у кидок послідовно силу ніг, корпуса і руки, кинути гранату, проносячи над плечем.

Для метання гранати з траншеї або окопу:потрібно покласти зброю на бруствер, взяти гранату в праву руку і висмикнути запобіжну чеку; відставити (на скільки можна) праву ногу назад, прогинаючись у поясі і трохи згинаючи обидві ноги, відвести праву руку з гранатою назад; спираючись на ліву руку, різко випростатися; кинути гранату в ціль (мал.), після чого сховатись у траншеї (окопі). У вікна і двері будинків, проломи у стінах, в амбразури (це вертикальні цілі) кидати гранату треба по траєкторії, яка наближається до прямої лінії. При цьому цілитися слід у верхній край цілі, оскільки до кінця свого польоту граната втрачає швидкість і поступово відхиляється вниз. Кидати можна стоячи, з коліна або з положення лежачи. Для ураження живої сили противника в окопі (траншеї) треба кидати гранату під кутом до горизонту приблизно 35-40 градусів, щоб вона падала по навісній траєкторії і менше перекочувалася через траншею і не відкочувалася вбік.

При метанні гранати спусковий важіль відходить убік під дією бойової пружини, яка передає енергію ударнику. Ударник своїм жалом наколює капсуль-запальник. Іскра від капсуля-запальника переходить на уповільнювач, запалює його і, пройшовши крізь нього, передається капсулю-детонатору, який підриває розривний заряд гранати. Корпус гранати розривається, осколки розлітаються у різні боки.Цікаві факти

🔥Пройшла бойове застосування в: Війна в Афганістані (1979-1989);Перша і друга чеченські війни; Конфлікт в Грузії (2008); АТО на сході України.

🔥Бойова граната фарбується в оливково-сірий колір. Навчально-імітаційна граната фарбується в чорний колір.