• hmu@ukr.net
  • +380997717780

Протитанкова зброя

Стугна-П

«Стугна-П» — український протитанковий ракетний комплекс другого покоління. Розроблений київським конструкторським бюро «Луч».

Історія створення

Розроблено на базі комплексу танкового керованого озброєння з ПТКР «Стугна», зберігши основні його компонувальні рішення.
Комплекс «Стугна-П» призначений для ураження танків та інших броньованих цілей, в тому числі оснащених сучасними засобами динамічного захисту. ПТРК може вражати і завислі вертольоти.

12 квітня 2011 року ПТРК «Стугна-П» був прийнятий на озброєння Міністерством оборони України.
У лютому 2015 був представлений мобільний варіант протитанкового комплексу «Стугна-П», встановлений на шасі UTV CFmoto Tracker.
20 березня 2015 ДК «Укроборонпром» почав масовий випуск ПТРК «Стугна-П» про що повідомив генеральний директор ДК «Укроборонпром» Р. А. Романов.
4 жовтня 2015 року Збройні сили України та Національна гвардія отримали на озброєння легкий мобільний протитанковий комплекс вітчизняної розробки на базі квадроциклу CFmoto Tracker 800.
Наприкінці 2015 року ракета Р-2С завершила сертифікацію за стандартами НАТО для її подальшого використання європейськими компаніями. Партнером ДержККБ «Луч» на європейському та натовському ринку виступає бельгійська компанія CMI Defence (Cockerill Maintenance & Ingénierie)
У вересні 2018 року стало відомо, що Україна отримала понад 100 тепловізорів Aselsan Eye-Lr S, які будуть встановлюватися на установки «Стугна-П».

Комплекс є напівавтоматичним, із системою наведення по лазерному променю. Комплекс може вести вогонь ракетами калібру 130 мм з різними бойовими частинами, що встановлюються у контейнері.Оператор може керувати комплексом дистанційно з пульту, який виноситься на відстань від 50 м.

Повідомлялося, що комплекс використовувався при обороні Луганського аеропорту влітку 2014 року. Комплекс також був використаний при обороні Донецького аеропорту.
В жовтні 2018 року стало відомо, що 93-тя окрема механізована бригада «Холодний Яр» Збройних Сил України отримала всюдиходи UTV (Utility Task Vehicle) для перевезення пускових установок ПТРК «Стугна». Подібні всюдоходи – UTV CFmoto Tracker 800 із ПТРК «Стугна» — у жовтні 2015 року отримала Національна гвардія Україні.
ПТРК «Стугна-П» були неодноразово з успіхом використані для знищення вогневих засобів ворога. Так, наприклад, надвечір 30 січня 2019 року на лінії зіткнення з російсько-терористичними військами у Луганській області на напрямку Сокільники — Кримська українським протитанковим підрозділом було знищено ворожу бойову машину — багатоцільовий тягач МТ-ЛБ зі встановленою зенітно-артилерійською установкою ЗУ-23-2.Тактико-технічні характеристики
• Максимальна дальність стрільби в денний час – 5000 м
• Максимальна дальність стрільби у нічний час – 3000 м
• Час польоту на максимальну дальність не більше ніж – 25 с
• Система наведення по – лазерному променю з супроводом цілі в автоматичному режимі
• Бойова частина, тандемна кумулятивна, бронепробітіе за динамічним захистом не менше – 800 мм
• Бойова частина, осколково-фугасна з ударним ядром, бронепробітіе не менш – 60 мм
• Температурний діапазон застосування – від -40 до + 60ºС
• Маса ракети в контейнері – 29,5 кг
• Калібр ракети – 130 мм
• Довжина контейнера – 1360 мм
• Зовнішній діаметр контейнера – 140 мм
• Маса, пускова установка – 32 кг
• Маса, прилад наведення – 15 кг
• Маса, пульт дистанційного керування – 10 кг
• Маса, модуль теплоізоляційний – 6 кгПуск ракети

На ракеті встановлена тепловізійна головка самонаведення, у фокальній площині якої розміщений ІЧ-датчик (являє собою матрицю 64×64 із чутливих елементів на основі телуриду кадмію), що працює у дальньому ІЧ-діапазоні (8–14 мкм).Для пуску оператору достатньо навести прицільнийпристрій на ціль, при цьому електронне зображення цілі йоточуючого її фону «переписується» у ГСН, і ракета готовадо пуску. Після старту ракета повністю автономна, і стрілок може відразу ж покинути позицію. Оскільки в комплексі забезпечується «м’який» пуск, стрільба може вестися з укриттів.

Ракета має 2 режими атаки цілі – з «гірки» (броньовані цілі) та по прямій. Однак вартість пострілу з такого варіанта ураження доходить до вісімдесяти тисяч доларів залежно від БЧ.Варіанти

«Стугна-П» має експортну версію — ПТРК «Скіф»

Бар’єр

«Бар’єр» — протитанковий ракетний комплекс розробки київського КБ «Луч». Виробляється у м. Київ на ДАХК «Артем».

Історія створення

2017 року впродовж 10-14 липня на аеродромі «Вознесенськ» та на полігоні «Широкий Лан» був проведений перший етап льотних випробувань з успішними пусками ракет по цілях що імітують танк, ДОТ противника. Восени 2018 року стало відомо про випробування гелікоптера типу Мі-8МСБ-В з оптико-електронним модулем для виявлення цілі та наведення ракети (ПМ-ЛКТ).

Очікується, що до кінця 2018 року комплекс 524Р буде прийнятий на озброєння української армії.
19 листопада 2018 підрозділи ВМС України в Азовському морі поблизу Бердянської коси провели бойові стрільби. У супроводі буксира «Корець» стрільби проводив малий броньований артилерійський катер (МБАК) «Кременчук», озброєний бойовими модулями «Катран-М». Вперше в Азовському морі був застосований протитанковий ракетний комплекс (ПТРК) «Бар’єр», який адаптований виробником до морських умов, комплекс успішно вразив всі мішені. Екіпаж отримав новий досвід застосування сучасних українських ПТРК на морі.

Комплекс 524Р призначений для вирішення задач цілодобового огляду, виявлення, розпізнавання та автоматичного супроводу наземних та повітряних, рухомих та нерухомих цілей, а також для бойового застосування ракет РК-2В з борту гелікоптеру. Комплекс керованого озброєння 524Р з ракетою РК-2В забезпечує дальність виявлення цілі типу танк до 10 км, а сама ракета здатна вражати цілі на відстані до 7,5 км.Тактико-технічні характеристики• Калібр – 130 мм
• Стартова вага ракети – 16 кг
• Вага контейнера з ракетою – 29,5 кг
• Вага приладу наведення – 14,6 кг
• Довжина контейнера – 1360 мм
• Час польоту на максимальну дальність – 23 c
• Тип БЧ – кумулятивна тандемна
• Бронепробивність -не менше 800 мм за ДЗ
• Дальність стрільби – 100 — 5000 м
• Система наведення – напівактивна (по лазерному променю)
• Температурний діапазон застосування – -40…+60ºСВаріанти«Бар’єр» – мобільний ПТРК, призначений для установки на бронетехніку і бронекатери. Застосовується в українських бойових модулях, які встановлюються на БТР-3Е, БТР-4, БТР-7, українську модернізацію БМП-1, колісний білоруський ПТРК «Каракал» і т. д.
«Бар’єр-В» – ПТРК, призначений для установки на модернізований вертоліт Мі-24; оснащений подовженою ракетою Р-2В; довжина пускового контейнера збільшена до 1917 мм; максимальна дальність стрільби становить 7500 м, система наведення — автоматична по лазерному променю з телевізійно-тепловізійним автосупроводженням цілі.

Корсар

Історія створення

25 липня 2013 на полігоні під Києвом відбулись успішні випробування комплексу. Серед іншого, ПТРК «Корсар» продемонстрував можливість вести вогонь як керованою, так і некерованою ракетою, базуючись на одній і тій самій пусковій установці.
В грудні 2016 року стало відомо про успішне проходження комплексом чергових випробувань.
29 серпня 2017 року ДК «Укроборонпром» повідомив, що Легкий переносний ракетний комплекс «Корсар», який розроблений ДП «Державне Київське Конструкторське Бюро „Луч“», прийнятий на озброєння Збройних Сил України у відповідності до наказу Міноборони.
Прийняттю на озброєння нового ракетного комплексу передував цілий комплекс із заводських та державних випробувань у присутності самих військових, під час яких «Корсар» підтвердив свої високі характеристики.
Окрім того, КБ «Луч» вже достроково виготовило та поставило до Збройних Сил України більше 50 ракет до «Корсару» разом із визначеною замовником кількістю пускових установок.


В листопаді 2018 року була представлена модифікація пускової установки з тепловізійною камерою грецького виробництва.
Під час XVI виставки «Зброя та безпека», що проходила в жовтні 2019 року, була представлена модифікація пускової установки з тепловізійною камерою виробництва Ізюмського приладобудівного заводу.
Тактико-технічні характеристики
• Калібр – 107 мм
• Стартова вага ракети – 8,7 кг
• Вага контейнера з ракетою – 14,6 кг
• Вага комплексу – 18 кг
• Довжина контейнера – 1160 мм
• Час польоту на максимальну дальність – 10 з
• Тип БЧ – кумулятивна тандемна
• Бронепробиваемость -не менше 550 мм за ДЗ
• Дальність стрільби – 100-2500 м
• Система наведення – напівактивна (по лазерному променю)
• Температурний діапазон застосування – -40 … + 60ºСВаріанти
РК-3К оснащена тандемною кумулятивною бойовою частиною, яка призначена для ураження сучасних броньованих нерухомих і рухомих об’єктів, які мають комбіновану, рознесену або монолітну броню, у тому числі з динамічним захистом, а також завислих вертольотів. Ця ракета забезпечує бронепробиття за динамічним захистом не менше 550 мм.
РК-3ОФ оснащена осколково-фугасною бойовою частиною з ударним ядром та призначена для ураження легкоброньованих об’єктів, споруджень польового типу (ДОТ, ДЗОТ) і живої сили. У ході випробувань було досягнуто наскрізне пробиття бронеплити товщиною 50 мм.Цікаві факти

🔥У 2014 році розроблений дистанційно керований бойовий модуль «Сармат» для бойових машин і малих бойових кораблів (протитанковий ракетний комплекс з двома ракетами РК-3 «Корсар», кулеметом КТ-12,7 і тепловізором).

СПГ-9 «Спис»

СПГ-9 «Спис» – радянський станковий протитанковий гранатомет.

Історія створення

Перші гранатомети стали серійно випускатися ще під час Другої світової війни. «Фаустпатронами» і « базуки » прекрасно показали себе на полі бою і дали піхоті прекрасний інструмент боротьби з бронетехнікою супротивника – легкий, простий і дуже ефективний. Радянські бійці із задоволенням користувалися трофейними « фаустпатронами » і « Панцершрек », особливо убивчі для бронетехніки противника вони були в умовах міського бою.Вже під час війни почалася робота над створенням першого радянського ручного гранатомета РПГ-1, але на озброєння він так і не був прийнятий. Зате в 1949 році у війська почав надходити більш вдалий РПГ-2, який знаходився в експлуатації кілька десятиліть.

У 50-х роках радянські військові дещо охолонули до ручного протитанкового зброї. Вважалося, що такі конфлікти будуть мати глобальні масштаби, і основну роль в них буде грати авіація, ракети і термоядерна зброя . Однак разом з цим постійно виникали локальні війни, в яких було необхідно боротися з бронетехнікою супротивника, а для цього найкраще підходили саме гранатомети. Крім того, в Радянському Союзі велика увага приділяласяповітряно-десантних військ, А для їх озброєння протитанкові гармати були дуже важкі.

Уже в кінці 50-х в СРСР зайнялися розробкою відразу двох гранатометів, які в майбутньому стали одними з найвідоміших зразків цієї зброї – РПГ-7 і СПГ-9. Перед творцями СПГ-9 спочатку була поставлена задача створити простий і невибагливий гранатомет вагою не більше 30 кілограмів, який міг би пробивати до 300 мм броні.

Розробка гранатомета закінчилася в 1962 році, потім послідували випробування, а вже через рік СПГ-9 був прийнятий на озброєння. До сих пір багато питань викликає дивний калібр зброї – 73 мм. Існувала легенда, що цей розмір пов’язаний з діаметром пляшки горілки, найбільш популярною в СРСР в той період. Але це, звичайно ж, вигадки. Спочатку калібр СПГ-9 був 70 мм, але зброярам довелося додати в конструкцію гранати тонкий провідний поясок, який не тільки краще фіксував її, а й зчищав пороховий нагар в стволі гармати. Саме він і додав «нестандартні» три міліметри.

Відразу після прийняття на озброєння гранатомет СПГ-9 мав тільки один вид боєприпасу – постріл ПГ-9В, пізніше список гранат був значно розширений.Тактико-технічні характеристики
• Калібр – 73 мм
• Маса гранатомета з прицілом – 49,5 кг
• Маса триножного верстата – 12 кг
• Маса колісного ходу (для СПГ-9Д) – 14 кг.
• Довжина ствола – 1850 мм
• Довжина пострілу – 1115 мм (ПГ-9В) і 1062 мм (ОГ-9В)
• Довжина гранатомета – 2110 мм
• Початкова швидкість гранати – 435 м/с (ПГ-9В) і 316 м/с (ОГ-9В)
• Максимальна швидкість гранати – 700 м/с
• Бронепробивність пострілу ПГ-9В – 300 мм
• Бронепробивність пострілу ПГ-9ВС – 400 мм
• Максимальна дальність стрільби – 4500 м
• Дальність прямого пострілу – 800 м
• Прицільна дальність стрільби – 1300 м
• Швидкострільність – до 6 п/хв
• Обслуга – 4 людини (командир, навідник, заряджаючий, підношувач)Будова

СтволСтвол служить для напрямку польоту гранати при пострілі. Він являє собою трубу, що має гладкий циліндричний канал із розширювальною каморою.
На стволі установлені:
– механізм екстракції, що складає з верхнього і нижнього важелів, що пруть-водять у дію штовхачі, що служать для екстракції діафрагми з трубкою після постріла; важелі утримуються на віссю;
– щиток із передньою і задньою обоймами;
– кронштейн із прицільною планкою і хомутиком;
– мушка;
– ручка для транспортування гранатомета.

Ствол за допомогою передньої і задньої цапф кріпиться на верстаті. На дуловій частині ствола є вінце, що зміцнює. На вінці нанесені чотири різки для установки перехрестя при вивірці прицільних пристосувань. На передній частині ствола є два припливи: збоку – приплив для кріплення підстави мушки і знизу – приплив для кріплення ручки У казенній частині ствола розташован прилив з гніздом, в який входить вушко затвора. У притоці є отвір для вісі із проточкою, у якій западає стопор вісі при відділенні затвора від ствола (при цьому вісь залишається на стволі). Отвір призначений для важелів. У подовжньому циліндричному гнізді притоки розміщаються: корпус фіксатора із фіксатором і пружиною. В отворі притоки поміщається штифт, що утримує корпус фіксатора від випадіння. З правої сторони казенної частини є два бойових упори, за який заходить клин при запиранні, і приплив із пазом типу “ластівкін хвіст” для закріплення пристрою, що розмикає електричний ланцюг при не цілком закритому затворі.

ЗатворЗатвор призначений для запирання каналу ствола, забезпечення безоткатності гранатомета й екстракції діафрагми з трубкою після постріла. Затвор складається із сопла механізму екстракції і механізму , що замикає. У передній частини сопла запресоване кільце утворюючий критичний перетин сопла. Механізм екстракції складається з нижнього і верхнього важелів, вісі важелів і штовхачів. Механізм, що замикає, складається з ручки, нетка, клина, фіксу-тора і обойми. На затворі штифтами кріпиться переходник. Вушко служить для з’єднання затвора зі стволом. У виїмку входить ролик фіксатора, що фіксує затвор у відкритому положенні. Торець при відмиканні затвора взаємодіє з відповідними площадками важелів, а останні пускають у хід штовхачі, які екстрактирують діафрагму з трубкою після постріла. У прорізі притоки входять бойові упори ствола, а в квадратному вікні розміщається клин. Клин утримується у вікні ручкою із пальцями, що входять у гвинтові пази клина. У циліндричному отворі я з прорізом розміщається фіксатор із гнатком. Паз у верхній частині переходника призначений для обойми, що утримує рукоятку від переміщення нагору. На ручці закріплена обертова ручка, що забезпечує зручність обертання при відмиканні і запиранні затвора.

Механізм електроспускуМеханізм електроспуску призначений для виробництва постріла. Він складається з генератора, проводів, що проводять струм в трубці. Генератор призначений для виробітки електричного імпульсу, необхідного для запалення стартового заряду. Генератор має корпус із кришкою, у якому змонтований індуктор, спусковий механізм, запобіжник і копилля штепсельного рознімання. У індукторі при натисканні на гашетку спускового механізму збуджується електричний струм. Індуктор складається з котушки, що розташовується між верхнім і нижнім башмаками, між башмаками встановлені два магніти, звернені одноіменними полюсами до нижнього башмака. Башмаки стягнені чотирма гвинтами. Якір двома осями сполучений із коромислом. У свою чергу коромисло з’єднано з важелем штифтом, що виконує роль вісі. Штифт проходить через отвори у верхньому башмаку. Важіль розташований у подовжньому отворі коромисла і має два плічка, що спирається на нього. У гніздо коромисла вставлена пружина, один кінець якої спирається в дно глухого отвору важеля. У нижній башмак вставлена втулка. У башмак вмонтовано по одному латунному штифту. Спусковий механізм призначений для утримання зірочки на бойовому взводі і спуска зірочки з бойового взводу. Спусковий механізм складається з ручки, вісі, важеля, зірочки, пружини, пружини шепотала, що спрямовує стрижня, пружини, шепотала, гашетки. Ручка складається з важеля і ручки. За допомогою штифта ручка сполучена з віссю. Важіль і зірочка надягнута на вісь. Зірочка підгорнута пружиною. Зірочка має три зуби, розташовані під рогом . З торцевої частини зірочка має три виступи, що взаємодіють із відповідними уступами важеля. Пружина розташована в гнізді кришки й упирається в бортик направляючого стрижня. Шепотало має циліндричний виступ, на який спирається одним кінцем пружина. Шепотало сполучено з гашеткою. Запобіжник призначений для охорони від випадкового постріла при зведеному спусковому механізмі. Запобіжник має замок і пружину. Пружина своїм фігурним вирізом входить у замок; Т-образною частиною вона спирається на запобіжник, а протилежним кінцем входить у стопорне поглиблення на корпусі генератора. До копилля штепсельного рознімання підключається вилка проводу , що проводить струм. Копилля штепсельного рознімання кріпиться чотирма гвинтами із шайбами на корпусі генератора. Гвинти угвинчені в планку, розташовану з внутрішньої сторони корпуса. Трубка призначена для охорони від ушкодження проводу, який іде від генератора до пристрою, що блокує.

Пристрій, що блокує не дозволяє проводити постріл при не цілком закритому затворі. Пристрій, що блокує складається з корпуса, що вставлений в ізолятор. На ізоляторі встановлені дві контактні пластини, що охоплюють штовхач. Контактні пластини зібрані з обмежувачами і ламелями; через отвори в ізоляторі контактні пластини, обмежувачі і ламелі закріплені заклепками.

Контактний ладКонтактний лад призначений для передачі електричного імпульсу до електрозапалювача МБ-2Н стартового заряду. Він складається з корпуса, правого і лівого важелів, кнопок, кришки, фіксатора, вісі, двох пружин, ізоляторів, правої і лівої пружин.

Колісний хідКолісний хід придатний до гранатометів, його використовують у парашутно-десантних підрозділах, і призначений для перевезення гранатомета вручну. Колісний хід складається з вісі і двох колес. З’єднання колісного ходу з гранатометом здійснюється за допомогою хомута. Вісь колісного ходу являє собою трубу, в якій з обох сторін встановлені і приварені полувісі. На трубу надягнуті і приварені дві шайби, що мають захоплення і виїмку.Захоплення служать для з’єднання вісі колісного ходу з хомутом. Кріплення вісі колісного ходу до хомута здійснюється захопленнями, що спираються на упори, і засувкою, що складається з валика, пружини і двох прапорців, закріплених на валику штифтами. Колесо- штамповану конструкція, яка має гумову шину. На піввісь надягнута гайка для кріплення колеса і посаджені два упорних роликових підшипника, між якими розміщена розпірне кільце. Утримуються підшипники упором і гвинтом. Для запобігання потрапляння пилюки і вологи в ступицю колеса в гайці є сальник. Гайка від самовідгвинчування утримується фіксатором.Складання та розбиранняРозбирання гранатомета може бути неповне і повне: неповне – для чищення, змащення та огляду гранатомета; повне – для чищення при сильному забрудненні гранатомета, після перебування його під дощем або в снігу, при заміні мастила, для огляду в розібраному виді і при ремонті. Часте розбирання гранатомета шкідливе, тому що прискорює зношування частин і механізмів.
Розбирання і збирання гранатомета треба робити на столі або на чистій підстилці, частини і механізми класти в порядку розбирання, поводитися з ними обережно. Роз’єднуючи або приєднуючи частини гранатомета не застосовувати зайвих зусиль і різких ударів.
При розбиранні і збиранні гранатомета застосовувати інструмент, що входить у комплект ЗІП.

Розбирання гранатомета провадиться з розрахунком для потокового обслуговування. Неповне розбирання гранатомета робити в такому порядку:
1. Зняти з гранатомета оптичний приціл із системою освітлення.
2. Відокремити від прицілу систему освітлення.
3. При наявності на гранатометі колісного ходу відокремити його.
4. Розібрати механізм, що замикає і відокремити затвор від ствола.
5. Розібрати механізм екстракції.
6. Вийняти по черзі контакти із корпуса контактного пристрою, для чого утопити виколоткою кнопку.
7. Відокремити корпус фіксатора затвора у відкритому положенні, для чого вибити штифт і вийняти корпус із фіксатором і пружиною із гнізда приливу, вийняти з корпуса фіксатор і пружину.

Збирання гранатомета після неповного розбирання робити в такому порядку
1. Вставити в корпус фіксатора пружину і фіксатор; зібраний фіксатор вставити в гніздо припливу ствола і утопивши фіксатор, забити штифт.
2. Вставити по черзі контакти у корпус контактного пристрою через відповідні отвори в стволі, попередньо утопивши виколоткою кнопку, потім просунути рукою контакти нагору, при цьому кнопка не повинна бути утоплена; поставити на місце кришку корпуса контактного пристрою.
3. Зібрати механізм екстракції.
4. Зібрати механізм, що замикає і приєднати затвор до ствола.Для перевірки правильності збирання механізму, що замикає, необхідно декілька разів відчинити і закрити затвор.
5. Приєднати систему освітлення до прицілу, установити приціл на гранатомет і закріпити його гвинтом кронштейну.Варіанти
Десантний гранатомет СПГ-9Д
Модернізований гранатомет СПГ-9М
Модернізований десантний гранатомет СПГ-9ДМ
Модифікації з нічним прицілом ПГН-9 – СПГ-9Н, СПГ-9ДН, ЗПГ-9МН і СПГ-9ДМН
На основі СПГ-9М створено 73 мм гладкоствольна гармата 2А28 «Грім», яке увійшло до комплексу озброєння бойової машини піхоти БМП-1.
В 2018 році розпочались випробування копії СПГ-9 створеної українською компанією «Рубін-2017». Новий гранатомет отримав назву «Ланцея». Слід зазначити, що після підписання Мінських домовленостей це найпотужніша зброя яку можуть використовувати сторони відповідно до мирних угод.Цікаві факти

🔥В Сирії СПГ-9 активно застосовують як урядові війська, так і незаконні збройні формування.

РПГ-7

40-мм ручний протитанковий гранатомет РПГ-7 — ручний протитанковий гранатомет радянського виробництва, призначений для боротьби з танками, самохідно-артилерійськими установками й іншими броньованими засобами противника. Крім того, він може бути використаний для знищення живої сили противника, що перебуває в легких укриттях, а також у спорудах міського типу.

Історія створення

Попередником цієї зброї експерти називають німецький гранатомет (вірніше гранатомети, бо їх було кілька) Panzerfaust, створений німцями у другій половині Другої Світової війни і доставив чимало клопоту танкістам. Протитанковий засіб вийшло дуже дешевим і ефективним. При цьому воно було настільки простим, що підбити танк міг навіть підліток. Частина експертів вказують на деяку схожість між РПГ і американськими базуками , якими армія США озброювала протитанкові розрахунки в Європі.

В середині минулого століття на озброєнні Радянської Армії для боротьби з танками використовували ручні протитанкові гранати, гвинтівок гранатомети, ручний гранатомет РПГ-2 і безвідкатні гармати. Розробкою гранатометів займалося відразу кілька підприємств, але для всіх них ця зброя не було основним напрямком, і тому вироби виходили не найвищої якості.

У 1958 році основним підприємством з виробництва протитанкових гранатометів було призначено московське ДСКБ-47 (в майбутньому – знаменитий «Базальт»). Ручний протитанковий гранатомет РПГ-7 був розроблений під керівництвом Володимира Васильовича Дегтярьова – сина знаменитого радянського зброяра.

З 1948 року і до того часу на озброєнні Червоної Армії складався гранатомет РПГ-2, технічні характеристики якого вже не влаштовували військових. Зокрема, дальність стрільби РПГ-2 становила всього лише 50-80 метрів. Був створений гранатомет РПГ-4 з більш високою швидкістю польоту гранати, але дальність стрільби від цього суттєво не збільшилася. Даний гранатомет пішов з серію, його також випускали за ліцензією в Китаї і у В’єтнамі. У той час на озброєння Радянської Армії вже надійшов ПТУР «Джміль», здатний вражати танк на відстані від шестисот до двох тисяч метрів, однак на відстані ближче шестисот метрів вражати бронетехніку противника було нічим.

Конструкторам була поставлена ​​задача «навчити» ручний гранатомет вражати танки противника в ближньому бою і вони з цим завданням впоралися. Була розроблена нова граната ПГ-7В, на яку встановили реактивний двигун, що дозволило істотно збільшити дальність стрільби. Новий гранатомет отримав назву РПГ-7.

РПГ-7 був спеціально створений для застосування проти танків, самохідних артилерійських установок і інших видів бронетехніки противника, а також проти живої сили, як на відкритій місцевості, так і в укриттях. З появою РПГ-7 і гранати ПГ-7В піхота отримала просте і ефективне знаряддя для різних цілей.

Конструкція РПГ-7 виявилася настільки простий і вдалою, що незважаючи на появу досконаліших версій цього ж гранатомета, РПГ-7 досі воює в різних точках планети.Тактико-технічні характеристики
• Калібр 40 мм
• Маса 6,3 кг
• Довжина 950 мм
• Максимальна дальність пострілу 700 м
• Маса гранати 2 – 4,5 кг
• Початкова швидкість гранати 112 – 145 м/сБудоваГранатомет складається із
– ствола з оптичним і механічним прицілами,
– ударно-спускового механізму з запобіжником,
– бойкового механізму.

Ствол гранатометаСтвол гранатомета складається з труби і патрубка і служить для створення напрямку польоту гранати і відводу порохових газів при пострілі. На відміну від РПГ-2, гранатомет РПГ-7 має розширення ствола в його середній частині — зарядну камору — для більш повного використання енергії метального заряду, і розтруб у казенній частині — для забезпечення безвідкатності комплексу.

Ударно-спусковий механізмУдарно-спусковий механізм — служить для спуска курка з бойового взводу, нанесення удару по бойку і для постановки на запобіжник

Прицільні пристосуванняМеханічний приціл — використовується у разі пошкодження (виходу з ладу) оптичного прицілу. Основним для РПГ-7 є оптичний приціл ПГО-7 (або його модифікації ПГО-7В, ПГО-7В-2, ПГО-7В-3). Оптичний приціл призначений для спостереження за полем бою, визначення дистанції до цілі, введення виправлень на дальність і швидкість руху цілі, з урахуванням балістики різних боєприпасів і наведення гранатомета на ціль з урахуванням поправок. Приціл являє собою оптичну систему лінз і призм, укладену в герметичний металевий корпус, заповнений сухим азотом для запобігання запотівання. Оптичний приціл забезпечує фіксоване видиме збільшення цілі в 2,7 разів. Приціл оснащений набором світлофільтрів, що поліпшують видимість в складних погодних умовах. Для запобігання демаскуючих відблисків від сонця і забруднення приціл оснащений гумовим ковпачком, що надівається на об’єктив.
Сітка прицілу ПГО-7В має розвинену шкалу поправок, а також дальномірну шкалу, що дозволяє швидко визначити дальність до цілі типу «танк» (заввишки 2,7 м). Маховичок забезпечує введення кутів прицілювання в межах 0 — 51,2 артилерійських одиниць, а прицільна марка на сітці: 0 — 45,7. В умовах поганої освітленості можливе підсвічування сітки прицілу. Лампа підсвічування використовує гальванічні елементи живлення А316 або 2РЦ63.

Приціл зберігає свої характеристики у великому діапазоні температур (від -50 до +50 °C), а також здатний витримувати високі механічні навантаження.
Нічний оптичний приціл
Гранатомет РПГ-7 може оснащуватися нічними прицілами першого покоління (такими як спеціалізований гранатометний нічний приціл ПГН-1, або універсальним нічним прицілом НСПУМ (виріб 1ПН58) або нічними прицілами другого покоління НСПУ-3.
У гранатомета з нічним прицілом додатково вводиться механізм світлоблокування, що виключає засвічення прицілу полум’ям власного пострілу.
Універсальне прицільне пристосування
Універсальне прицільне пристосування являє собою механічний пристрій масою 0,55 кг для введення поправок в оптичний приціл. Застосовується з 2001 року в гранатометах модифікацій РПГ-7В2 (РПГ-7Д3) спільно з оптичним прицілом. Дозволяє істотно збільшити прицільну дальність стрільби термобаричними (ТБГ-7В) і осколковими (ОГ-7В) гранатами: до 550 та 700 метрів відповідно.
Інші види прицілів
Спільно з РПГ-7 застосовуються також і інші прицільні пристосування (в тому числі і кустарного виробництва): від саморобних механічних прицілів замість пошкоджених оригінальних, до високотехнологічних лазерних і коліматорних прицілів. Більшість подібних пристроїв не дозволяють вводити поправки на дальність і рух цілі, тому ефективні лише на малих дальностях.Складання та розбирання
Неповне розбирання проводиться для чищення, змащення й огляду гранатомета, повна для чищення при сильному забруднена гранатомета, після перебування його під дощем або в снігу, при переході на нову мастило, а також при ремонті.
Часте повне розбирання гранатомета не допускається, так як воно прискорює зношування частин і механізмів.
При розбиранні та складанні гранатомета застосовувати інструмент і приналежність, що знаходяться в сумці для носіння 2-х гранат.

1) Зняти чохли спочатку з казенної, а потім з дуловою частини гранатомета.
2) Відокремити ударно-спусковий механізм: покласти гранатомет на стіл планкою для кронштейна оптичного прицілу вниз; натиснути ключем-викруткою або пристосуванням для збирання і розбирання ударно-спускового механізму на розрізну частина чеки і втопити її , потім виштовхнути (вибити) вибиванням чеку і, взявшись за рукоятку, відокремити ударно-спусковий механізм від стовбура.
3) Відокремити Бойкова механізм: повернути гранатомет Бойкова механізмом вгору (або поставити його у вертикальне положення); утримуючи стовбур лівою рукою, правою рукою за допомогою ключа-викрутки вигвинтити ніпель і вийняти з підстави бойкового механізму бойок, пружину бойка й опорну втулку.
4) Відокремити кришку корпусу ударно-спускового механізму: взяти ударно-спусковий механізм в ліву руку, правою рукою за допомогою ключа-викрутки вигвинтити чотири гвинти і зняти кришку корпуса ударно-спускового механізму. У гранатомета з нічним прицілом після відгвинчування двох верхніх гвинтів відокремлюється основа механізму светоблокіровкі.Варіанти
РПГ-7 – перша версія знаменитого гранатомета
РПГ-7В – з поліпшеним прицілом
РПГ-7Д – десантний варіант
РПГ-7Н/РПГ-7дн – десантний варіант, оснащений нічним прицілом
РПГ-7в1 – з оптичним прицілом
РПГ-7В2 – з універсальним прицільним пристосуванням УП-7В
РПГ-7Д3 – сучасна модифікація 2001 року.Цікаві факти

🔥Цей гранатомет можна назвати типовим переносним ручним реактивним снарядом. РПГ-7 – це не тільки протитанкова гармата, але і цілком доступна артилерія для знищення бункерів, зброя загального призначення і відмінне зенітне засіб.

🔥РПГ-7 вважається одним з найефективніших польових засобів проти вертольотів, хоча і не розроблявся з цією метою.

FGM-148 «Джавелін»

FGM-148 «Джавелін» (англ. FGM-148 Javelin — «дротик») — переносний протитанковий ракетний комплекс (ПТРК) виробництва американських підприємств Raytheon та Lockheed Martin.

Перший серійний ПТРК третього покоління, обладнаний прицілом «вистрілив-забув» — ракета має теплову голівку самонаведення, тому оператор ракетного комплексу не має супроводжувати і коригувати політ ракети після запуску, поки вона наближається до цілі.
Оператор також може вибрати один з двох режимів атаки ракети: атака згори, для ураження бронетехніки у менш захищений верх, або атака по прямій.

Історія створення

ПТРК Javelin був задуманий як заміна протитанкового ракетного комплексу M47 Dragon, який перебував на озброєнні з 1975 року. Перші спроби створити нову систему відбулись іще в 1978 році, коли стартували роботи над проектом IMAAWS (англ. Infantry Manportable Anti Armour Assault Weapon System). Проте ця програма не виправдала сподівань й роботи над нею були згорнуті. На початку 1980-тих розпочались роботи за програмою англ. Assault-Breaker, яка також мала створити протитанкову ракетну систему, але так само не мала успіху.

Javelin увібрав в себе всі напрацювання, отримані компанією-розробником в ході роботи над цими та подібними проектами. Контракти на проведення науково-дослідних конструкторських робіт з трьома компаніями-розробниками (Texas Instruments, Hughes Aircraft та Ford Aerospace and Communications Corporation) на конкурсній основі (з вибором одного з трьох дослідних прототипів) були укладені 28 серпня 1986 року. Випробування комплексу розпочались в 1988 році, в лютому 1989 року розробка TI була оголошена переможцем конкурсу на заміну ПТРК Dragon.
Назву «Javelin» комплекс отримав в жовтні 1991 року, до цього він мав назву «TI AAWS-M». Після перемоги компанії-розробнику було надано 36 місяців на доведення комплексу.

Уже з 1994 року було розпочато виготовлення установчої партії Javelin, в ході експлуатації якої розкрилися проблеми, типові для високотехнологічних зразків озброєння і військової техніки: Texas Instruments виклалася «на повну котушку» на етапі конкурсного відбору та її ресурси були на межі виснаження, що незабаром відбилось на якості серійної продукції, — після прийняття комплексу на озброєння стало очевидним, що серійні зразки як ракет, так і командно-пускових блоків (КПБ) серйозно поступаються якістю і бойовими можливостями зразкам, представлених на випробування в 1987—1989 рр.

В результаті розслідування урядовою комісією було з’ясовано, що матеріально-технічна база компанії обмежена і не може забезпечити необхідної якості при серійних обсягах виробництва, в такому вигляді, комплекс не відповідає пред’явленим державним вимогам. У Texas Instruments були готові забезпечити необхідні показники виробництва з істотним зниженням якості, який зацікавлені особи серед армійського генералітету повинні були «не помітити», але конкуренти, які мали види на її бізнес, доклали всіх зусиль до того, щоб цього не допустити. Зазначені чинники призвели до поглинання ракетного бізнесу Texas Instruments компанією Raytheon, яка могла собі дозволити капіталовкладення такого масштабу і викупила все, що стосувалось виробництва ПТРК Javelin, включно зі штатом інженерно-технічних працівників, весь робочий персонал і складальну лінію, внісши цілу низку змін (наприклад, масивний КПБ, якого не було у Javelin на момент прийняття на озброєння і який увібрав в себе багато рис від згорнутого в середині 1980-х рр. власного проекту Raytheon).

Спочатку, у відбірковому турі програми AAWS-M, коли зразок Texas Instruments ще проходив випробування нарівні з іншими дослідними прототипами, планувалося протягом 6 років закупити для потреб Сухопутних військ і Корпусу морської піхоти США до 7 тис. ПТРК і 90 тис. ракет до них. Також передбачалося, що поставки на експорт для армій країн-союзників можуть досягти 40-70 тис. ракет, згодом, до моменту завершення конкурсу та оголошення переможця, замовлення було знижено до 74 тис. ракет, а на момент завершення доводочних робіт і прийняття комплексу на озброєння обсяги поставки були іще зменшені і на більш тривалий термін — 33 тис. ракет протягом 11 років (тобто всього близько третини від вихідного національного замовлення і практично тотальне онулення закордонного замовлення). Одним з головних чинників настільки кардинального перегляду програми держзакупівель в частині протитанкового озброєння став несподіваний розпад СРСР. Комплекси Javelin розроблялися спеціально під забезпечення ними угруповання сухопутних військ США в Європі, яка в силу названих обставин перестала потребувати засобів такого роду.

Загальна вартість програми розробки і виробництва ПТРК «Javelin» склала $5 млрд. Вартість ракети в пусковому контейнері при закупівлі для армії і морської піхоти США становить близько $73 тис. в цінах 1992 року, $78 тис. в цінах 2002 року і наближається до $100 тис. в цінах 2013 року, а вартість командно-пускового блоку складає $126 тис. в цінах 2002 року, що робить “Джавелін” найдорожчим ПТРК за всю історію створення та використання подібних комплексів.Тактико-технічні характеристики

Javelin Block 1

• Бойова маса: 22,3 кг
• Максимальна ефективна дальність: 2500 м
• Мінімальна ефективна дальність: 150 м (атака згори); 65 м (атака за прямою)
• Обслуга: 1-3 осіб
• Час приведення в бойову готовність: менше 30 с
• Час перезаряджання: менше 20 с

Командно-пусковий блок M98A2 (пульт управління — пускова установка)

• Маса з елементом живлення: 6,8 кг
• Габарити:
Довжина: 49 см
Ширина: 41,91 см
Висота: 33,02 см
• Кратність збільшення денного прицілу: 4
• Кут огляду денного прицілу: 6,4×4,8°
• Кратність збільшення теплового прицілу в режимі широкого сектора огляду (WFOV): 4
• Кут огляду теплового прицілу в режимі широкого сектора огляду (WFOV): 6,11×4,58°
• Кратність збільшення теплового прицілу в режимі вузького сектора огляду (NFOV): 12
• Кут огляду теплового прицілу в режимі вузького сектора огляду (NFOV): 2×1,5°
• Довжина хвилі теплового випромінення, яке опрацьовує тепловий приціл: 8-10 мкм
• Маса елемента живлення: 1,01 кг
• Час роботи елемента живлення, в залежності від виробника та температури:
Час виходу теплового прицілу на робочий режим: 2,5-3,5 хвилин.

Постріл FGM-148 Block 1

• Маса з елементом живлення: 15,5 кг
• Довжина: 120,9 см
• Діаметр: 14 см пускова труба; 29,85 см в районі заглушок
• Калібр ракети: 127 мм
• Маса ракети: 10,128 кг
• Довжина ракети: 108,27 см
• Тип бойової частини: тандемна кумулятивна
• Маса бойової частини: 8,4 кг
• Маса вибухової речовини в бойовій частині (Block 0): 2,67 кг
• Бронепробивність: понад 600 мм;
• Час польоту ракети в режимі атаки згори:
при стрільбі на 1000 м: 4,6 с
при стрільбі на 2000 м: 14,5 с
при стрільбі на 2500 м: 19 с
• Максимальна швидкість польоту ракети: 100 м/с на 2000 м в режимі атаки згори
• Кратність збільшення ГСН: 9
• Кут огляду ГСН: 1×1°
• Довжина хвилі теплового випромінення, яке обробляє ГСН: 8-10 мкм за даними ВМФ США
• Маса елемента живлення: 1,32 кг
• Час охолодження ГСН: 10 с
• Час роботи елемента живлення: не менше 4 хвилин
• Термін зберігання: 10 роківБудова

Повний комплекс Javelin складається з трьох основних модулів:• пульту управління — пускова установка M98A1 Command Launch Unit (CLU),
• боєприпасу в транспортно-пусковому контейнері (має форму тубуса) Launch Tube Assembly (LTA),
• елемента живлення і системи охолодження теплових сенсорів Battery Coolant Unit (BCU).

Транспортно-пусковий контейнер слугує для безпечного транспортування і пуску ракети.

Ракета комплексу «Javelin» має інфрачервону головку самонаведення (ІЧ ГСН), завдяки якій протитанковий комплекс і належить до третього покоління — в ньому реалізований принцип «вистрілив-забув», де після пуску ракета самостійно корегує траєкторію свого польоту. Ракета обладнана крилами, що розкриваються за класичною аеродинамічною схемою. За вибором оператора, ракета здатна уражати цілі як в лобову частину, так і згори вниз, де ракета попередньо набирає висоту перед атакою. У поєднанні з потужною тандемно-кумулятивною БЧ, ці характеристики дозволяють ракеті уражати всі сучасні танки.

У ПТРК створена система «м’якого пуску», що дозволяє стріляти з закритих приміщень.

Для пуску необхідно:• Приєднати транспортно-пусковий контейнер (ТПК) з ракетою до пускового пристрою (ПП);
• Зняти торцеву кришку ТПК;
• Ввімкнути комплекс та охолодити ГСН;
• «Захопити ціль» за допомогою регульованого маркера наведення на моніторі пускової установки (ПУ) та вибрати тип атаки — прямий чи зверху;
• Натиснути спускову клавішу.
Переваги, недоліки

Переваги• Ураження цілей різних типів завдяки двом режимам запуску ракети, зокрема ураження цілей, що перебувають в укритті чи приховані рельєфом, та в найменш захищену частину бронетехніки — дах.
• Мінімальна відстань бою — 150 метрів, максимальна — 2500 метрів (більше, ніж у NLAW).
• Відсутня потреба вказувати на ціль, поки до неї летить ракета.
• Наведення можливе за складних метеоумов, у темряві та під час значної задимленості, що забезпечує значну перевагу над комплексами другого покоління без тепловізійних прицілів.
• Система наведення ракети не має жодної активної підсвітки цілі, яка може призвести до активації СПЗ з подальшим утворенням димової завіси. Однак, ракета може бути виявлена сучасними системами активного захисту за випромінюванням іонізованих вихлопних газів двигуна в ультрафіолетовому діапазоні.
• Ракеті важко протидіяти засобами оптико-електронного захисту, оскільки її система наведення взагалі не сприймає модульований сигнал, але наводиться на джерело ІЧ-випромінення далекої частини інфрачервоного спектру.

Недоліки• На відміну від NLAW, важчий і використовується спеціально навченими підрозділами.
• Потребує 2-х людей обслуги для ефективних бойових дій: оператора та заряджальника
• На відміну від Starstreak, вистрілює одну ракету за раз.
• Велика вартість комплексу пояснюється використанням інфрачервоної голівки самонаведення з об’єктивами великого діаметра. Відомо, що в 2022 році одна ракета коштувала $175 тисяч.
• Максимальна ефективність досягається на перетятій місцевості. Зокрема природні умови сходу України дещо зменшують ефективність цього ПТРК.Цікаві факти

🔥Javelin успішно застосовувався під час війни в Іраку та інших збройних конфліктів за участю США.

🔥Містить денний та нічний приціли, засоби управління та індикатори.

NLAW

Історія створення

Система була створена в рамках проєкту Міністерства оборони Великої Британії MBT LAW (англ. Main Battle Tank and Light Anti-tank Weapon). Вона мала замінити застарілі гранатомети LAW 80 і FFV AT 4.

Програма NLAW передбачала створення сучасної зброї з керованою ракетою для ефективного застосування у реалістичних сценаріях. Основним завданням нового комплексу мало бути знищення бронетехніки у ближньому бою. Додатковим завданням мало стати знищення укріплень (бункери, тощо). Зброя також мала бути придатна до пуску із малих приміщень притаманних для війни в міських умовах.

Новий комплекс мав надійти на озброєння піхоти і бути доповнений озброєннями з більшою ефективною відстанню ураження (до 2-3 км).

Перші два контракти на створення демонстраторів були укладені в січні 2001 року.

Одним з представлених варіантів став гранатомет FGM-172 SRAW. Проте переможцем була оголошена пропозиція шведської компанії Saab Bofors Dynamics (Celsius), і в червні 2002 року було підписано меморандум, а також погоджені контракти на виробництво нової системи.

У виробництві складових NLAW залучено понад 14 британських компаній, остаточне збирання виконує Thales Air Defence.

Під час створення нової системи були використані успішні напрацювання (сенсори, система керування ракетою, тощо) від попередніх розробок, зокрема, керованої ракети BILL 2.

У 2009 році «NLAW» був прийнятий на озброєння Британської армії та розпочалось його серійне виробництво.

Компанія «Saab» у 2015 році оголосила про оновлення програмного забезпечення системи керування ракет, завдяки якому ефективна дальність ураження нерухомих цілей зросла до 800 м.

У січні 2022 року Велика Британія передала Україні більше тисячі протитанкових керованих ракет «NLAW».Тактико-технічні характеристики
• Маса: 12.4 кг
• Довжина: 1.016 м
• Калібр: 102 мм (ракети)/150 мм (кумулятивна бойова частина)
• Швидкість ракети:
• Початкова: 40 м/с
• Найбільша: 200 м/с (0.7 махів)
• Дальність:
Мінімальна: 20 м
Ефективна максимальна: 600 м
Максимальна проти нерухомих цілей: 800 м
• Система наведення: упередження за лінією візування/інерційна
• Приціл: Trijicon TA41 NLAW 2,5×20
• Боєголовка: комбінована для атаки з гори та контактна
• Вартість: близько £20 000 (2008)
• Діапазон робочих температур: -38 … +63 °CБудова
Комплекс NLAW складається з транспортно-пускового контейнеру (труби) та ракети.
Ракета має дві частини:
• у передні розміщена бойова частина, сенсор та електронні прилади
• позаду розміщенні двигун та вузол управління.

Складові частини комплексу NLAW• передня накладка
• права рукоятка або хват
• перемикач режимів DA/OTA
• зовнішній елемент живлення (акумулятор)
• кришка для кабелю (захисна)
• рукоятка для носіння
• ремінь для носіння
• ліва рукоятка або хват
• запасний приціл (каліматор)
• кріплення для нічного прицілу (планка Пікатіні)
• головний приціл (оптика)
• захист для прицілу (гумова накладка)
• підставка для стрільби (телескопічного типу)
• плечовий упор
• задня накладка

Блок управління• перемикач способу ураження OTA/DA
• перемикач активації дальності наведення (20/100 м)
• батарея
• перемикач для тесту елементу живлення
• індикатори для тесту елементу живлення батареї: жовтий/зелений – можна використовувати, червоний – не можна
• акумуляторна батарея (зовнішній елемент живлення)
• контакти
• замки живлення (2 кнопки збоку)

Правий хват• транспортний запобіжник
• запобіжник (чорний з червоним колом)
• пластиковий виступ запобіжника (червоного кольору)
• активатор
• пускова кнопка (з помаранчевим кільцем)Схема роботи

Ракета має інерційну систему наведення з упередженням за лінією візування (англ. Predicted Line of Sight, PLOS). Тобто, для ураження рухомої цілі після активації системи наведення стрілець має протягом 2-3 секунд утримувати ціль в прицілі. За цей час система наведення визначає кутову швидкість цілі та обчислює траєкторію польоту ракети. Стрільцеві не потрібно визначати відстань до цілі, робити будь-які поправки на вітер, тощо.

Таким чином, після виконання пострілу стрілець може залишити пускову установку (трубу з прицілом), оскільки ракета не потребує жодних додаткових інструкцій під час польоту (так званий принцип «вистрелив та забув»). За потреби з використаної пускової труби можна знімати приціл.

Також пускова труба має кріплення для встановлення будь-яких тепловізійних прицілів або прицілів нічного бачення.

Система наведення має два режими: згори (англ. overfly top attack, OTA) для ураження танків, та контактний підрив (англ. direct attack, DA) для ураження легкоброньованої, неброньованої техніки та укріплень.

Система пуску NLAW працює двома етапами: на першому вибивний заряд викидає ракету з пускової труби, а після подолання кількох метрів, на безпечній для стрільця відстані, запускається маршовий твердопаливний ракетний двигун. Завдяки цьому пуск можна виконувати зсередини приміщень, укриттів, тощо. Також є можливість здійснювати постріл без попереднього налаштування системи наведення для економії часу.

Ракета має діаметр 150 мм, кумулятивний снаряд має калібр 102 мм та розташований під кутом 90°. Гарантоване бронепробиття кумулятивною частиною — до 500 мм однорідної катаної броні. В дію кумулятивний снаряд приводить комбінований активний оптично-магнітний датчик. Датчик налаштований на виявлення типових зразків бронетехніки, здатен виявляти техніку, виготовлену зі сплавів алюмінію.

Бойова частина має механізм самознищення, що спрацьовує через 5,6 секунди після пуску. За цей час ракета долає близько 1000 метрів.Цікаві факти

🔥 Сам виробник Saab Bofors Dynamics називає ПТРК NLAW “вбивцею танків”.

🔥 Для підготовки до використання переносної системи потрібно п’ять секунд.

🔥 Спільна розробка Швеції та Великої Британії.