• hmu@ukr.net
  • +380997717780

Гуманітарна підготовка

Етичні норми поведінки військовослужбовців

Діяльність людини – дуже різноманітний процес, що вміщує в собі економічну, політичну, наукову та інші види діяльності.

Кожна професія висуває до людей, які її обрали, певні моральні вимоги. Але є особливий вид професій, в компетенції яких знаходиться життя та доля людини. Саме до них суспільство ставило вищі моральні критерії. Ставши військовослужбовцем, людина стає представником Держави, а тому її власнi уявлення про добро i зло, справедливість та несправедливість, вiрнiсть та зраду стають справою державної важливості.

Етика взагалі − це галузь філософської науки, яка набула самостійного статусу, предметом якої є мораль, моральні відносини як специфічна форма суспільної свiдомостi та життєдiяльностi людини. Професійна етика − це галузь етичної науки, що вивчає систему моральних норм та принципів, які діють в специфічних умовах взаємовідносин людей будь-якої професії. Вона поєднує як загальноетичні норми, так i особливі норми професійної моралі, що виникають та існують в певній професiйнiй групі.

Категорії етики − є найбільш загальні поняття, що відображають саме суттєві сторони та моменти моралі i що складають теоретичний апарат етики як науки. Категорії етики − це явища духовного, ідеального порядку, які існують на теоретичному рiвнi моральної свiдомостi. Але відображення моральних явищ здійснюється не тільки на теоретичному рiвнi, а й у повсякденній свiдомостi у вигляді певних почуттів, уявлень, iлюзiй та ін. (Наприклад, є категорії справедливості, вiдповiдальностi, а є уявлення iндивiда про те, що таке вiдповідальнiсть та справедливість).

Головними категоріями етики з давніх часів вважають добро i зло. Вони є найбільш узагальненою формою оцінки та розподілу соціальних груп, а також визначених історичних подій.
Добро вiдображає найбiльш загальнi iнтереси, спрямованiсть та надiї на майбутнє, те, що повинно бути i що заслуговує схвалення.
Форми вияву добра i добропорядностi численнi та в принципi притаманнi будь-якiй позитивнiй якостi, поведiнцi або вчинку. Так, вiдповiдно працi − добросовiснiсть, точнiсть, акуратнiсть та ін., вiдносно до людини − це гуманнiсть, справедливiсть тощо.
Зло − категорiя етики, протилежна добру. В нiй узагальненi уявлення про аморальнi вчинки та людськi якостi, що заслуговують на моральне засудження. Це все те, що протидіє суспiльному та особистому благу, все, що спрямовано проти добра. Боротьба зi злом, захист та затвердження добра − сутнiсть i сенс служби військовослужбовців.

В етицi всю сукупнiсть категорiй здебiльшого дiлять, виходячи iз структури моралi. Тому серед категорiй оцiнки можливо вiдмiтити:
– категорії моральної свiдомостi;
– категорії моральних вiдносин;
– категорії моральної дiяльностi.
Категорiя обов’язку − одна з найважливiших в етицi взагалi та серед категорiй професійної етики особливо. Обов’язок − це суспiльна необхiднiсть, яка вiдображена в моральних вимогах до особистостi. Виконуючи вимоги повинностi, особистiсть виступає як носiй певних моральних обов’язкiв перед суспiльством, який усвідомлює їх та реалізує у своїй дiяльностi. Сферу моралi з достатньою пiдставою називають сферою належного. Бути людиною обов’язку − це не тiльки знати його суть, вимоги, але й виконувати цi вимоги на практицi.

Військова етика є складовою частиною етики, що вивчає і висвітлює специфіку прояву моралі під час процесу підготовки військовослужбовців до виконання завдань, пов’язаних із ризиком для життя.
Сутність військової етики полягає в тому, що вона є концентрованим виразом моральних принципів, норм та правил, які визначають відношення військовослужбовців до виконання ними своїх службових обов’язків.
Воєнно-етична теорія є конкретизацією основних положень етики відносно військової та бойової дійсності. Разом з тим, вона є суміжною з тією частиною воєнної науки, що досліджує питання військового виховання та психологічної підготовки військ, тобто пов’язана з військовою педагогікою та психологією.
Військова етика відбиває специфіку функціонування моралі в умовах службово-бойової діяльності, досліджує шляхи формування морально-бойових якостей та їх прояв під час війни.

Особливості військової етики обумовлені характером та змістом об’єкту відображення та характером соціальних завдань, що стоять перед військами. До них можемо віднести:
– постійну готовність та моральну здатність стояти на захисті народу України;
– необхідність виконати поставлені командуванням завдання будь-якою ціною;
– високу регламентацію життя військовослужбовців морально-правовими положеннями Конституції України, Військової присяги, статутів, наказів та розпоряджень командирів та начальників тощо.

Головним завданням військової етики є:
– конкретизація суспільних моральних вимог відповідно до військової діяльності;
– узгодження суспільних та професійних інтересів;
– отримання нових знань в сфері військової моралі.

Вiдносно вiйськового етикету можна теж багато сказати. Армiя справдi є школою мужностi i дисциплiни. Але вона може i завжди повинна бути школою високої культури. Військовий етикет сьогодні − це загальна потреба.

Вiйськовий етикет − це встановленi у вiйськовому колективi норми i правила поведiнки вiйськовослужбовцiв на службi i поза нею. На чому тримається вiйськовий етикет, що лежить в його основi?

Дисциплінованість − важлива норма етикету, вона мiцно пов’язана з її статутними вимогами. Дисциплiнований воїн − це людина, що дотримується статутних вимог i може служити взiрцем виконання своїх обов’язкiв.

Ввiчливiсть, тактовнiсть. Це такi якостi, якi пом’якшують суворi статутнi вимоги i роблять їх бiльш людяними, демократичними.

Скромнiсть завжди прикрашала людину, i це насамперед стосується вiйськових, бо їх iмiдж вже дає їм змогу бути на виду, тому скромнiсть помiтної особи завжди буде помiчена i оцiнена.

Естетичнiсть − головний елемент етикету. Естетичнiсть вiйськовослужбовця одразу помiтна. Це й зрозумiло: вiйськова форма помiтна здалеку. “Парадною красивістю” називали колись вiйськову форму, i цiєю красивiстю повинен відрізнятись вiйськовослужбовець.

Охайнiсть, пiдтягнутiсть − характернi риси зовнiшнього вигляду вiйськового. До особливостей військового етикету належать: сувора регламентацiя вiйськової служби i побуту, однострiй, вiйськова форма одягу, нерiвний статус вiйськовослужбовцiв. Як вiдомо, в армії дiє iнститут субординацiї, який вимагає виконання певних норм поведiнки вiйськовослужбовцiв.

Таким чином, як ми з’ясували, вiйськовий етикет − це сукупнiсть норм i правил поведiнки вiйськовослужбовцiв.

Культура поведінки військовослужбовця
Рівень розвитку культури завжди був показником рівня розвитку людства, якісного розвитку самої людини.

Культура поведінки військовослужбовця. Рівень розвитку культури завжди був показником рівня розвитку людства, якісного розвитку самої людини.
Найбільш наочно і розповсюджено загальна культура людини виявляється в її поведінці. Культура поведінки людини тісно пов’язана з її внутрішнім світом, з моральними нормами, яких людина дотримується, які вона засвоїла від батьків, у школі, у результаті читання книг, самовиховання. І навпаки, культура людини виявляється в її поведінці, яка може бути культурною або безкультурною, моральною або аморальною. Будь-яке суспільство зацікавлене в тому, щоб люди дотримувалися культури поведінки, норм та правил спілкування.
З чого починається зустріч людей? З вітання. Вітання − своєрідна формула чемності. Історично в військовому середовищі закріпилася формула: “Здоров’я бажаємо (бажаю)” у відповідь на вітання начальника або старшого.
В розмові безкультурну людину видно, як то кажуть, за версту. Достатньо почути нецензурну лайку або крик, і все стає зрозумілим: перед вами безкультурна людина, особливо якщо навколо неї є люди.
Крик − найвірніша ознака відсутності культури людських стосунків, казав видатний педагог В.О. Сухомлинський.
Жалюгідно виглядає мова, що перевантажена модерновими словами (неологізмами) типу “рубати”, “кимарити” та ін. І ще одна порада − не слід сміятися з мовних помилок інших.

Якщо ви бажаєте, щоб з вами було цікаво вести розмову, то візьміть до уваги деякі рекомендації:
– тема для розмови повинна бути цікавою для всіх співрозмовників;
– нетактовно переривати іншого; уміння вислухати співрозмовника – неодмінна умова бесіди;
– якщо в розмові беруть участь дві людини, потрібно вміти слухати і мовчати;
– молодшим корисно пам’ятати, що їм слід чекати, доки дорослі звернуться до них і втягнуть їх у бесіду;
– висловлюватися потрібно зрозуміло і гранично стисло, думки повинні бути логічно пов’язані між собою;
– в присутності інших не шепочуться, це сприймається як образа;
– розмовляючи, не потрібно гримасувати, розмахувати руками, ляпати співрозмовника по плечу, штовхати ліктем або тримати за рукав.

Якщо ви дотримуватиметесь цих правил, то завжди знайдете собі співрозмовника.
Перед тим як вирушити у звільнення або відбути у відпустку, кожний військовослужбовець одержує інструктаж командира, як поводитись за межами розташування частини. Цей інструктаж, як правило, обмежується рамками статутних вимог. В результаті виявляється, що солдат, сержант знає правила поведінки військовослужбовця, але слабко уявляє правила поведінки на вулиці громадянина і взагалі молодої людини. Адже про кожного з нас люди судять не тільки з того, як ви віддаєте честь, але й за іншими чинниками.
По-перше, вирушаючи в звільнення, потрібно привести в порядок свою форму одягу. “По одежі стрічають, − говорить прислів’я, – а по розуму проводжають”.
“Справа не стільки в костюмі, скільки в умінні носити його”, − сказав якось відомий письменник Оноре де-Бальзак. Якщо говорити про військову форму одягу, то сама краса форми не вирішує проблеми зразкового зовнішнього вигляду.
Необхідно дотримуватись правил її носіння, а також правил санітарної гігієни, тобто зовнішньої охайності, чистоти одягу і взуття. Потрібно завжди пам’ятати, що ці вимоги є даниною поваги до товаришів по службі, до прийнятих в суспільстві і армії норм спілкування.
Воїн завжди чисто і охайно одягнений, підтягнутий справляє приємне враження на оточуючих, викликає у них позитивні емоції.
І навпаки, людина розбещена, брудна, яка не стежить за собою, нічого, окрім гидливості, викликати не може.
Кожен військовослужбовець повинен пам’ятати про те, що правильне носіння, вчасне чищення і ремонт дозволяють продовжити термін служби одягу і взуття, мати зразковий зовнішній вигляд.

Як же повинна поводитись на вулиці культурна людина?
Якщо ви йдете по вулиці, то повинні уникати руху проти загального потоку. Навіть в дуже багатолюдному місці не штовхаються і не пробивають собі дорогу ліктями! Потрібно просто попросити дозволу пройти.
Особливу увагу на вулиці приділяйте інвалідам, малим дітям, батькам з дітьми, літнім людям. При необхідності допоможіть перейти їм вулицю або зайти чи вийти з транспорту. Не слід проходити між двома пішоходами, що ідуть поруч.

На вулиці не співають і не свистять, непристойно голосно розмовляти, сміятися, їсти на ходу. Військовослужбовець повинен стримуватися від паління на вулицях і в місцях, що не відведені для цієї мети, не тримати руки в кишенях.

Статутом передбачено, що військовослужбовець зобов’язаний вітати старшого за званням при зустрічі з ним в громадському транспорті, а за відсутності вільних місць для сидіння − запропонувати йому своє. Таким же чином слід вести себе і відносно інших попутників − літніх людей, жінок, дітей, інвалідів.

При слідуванні залізничним, водним транспортом необхідно виявляти повагу до ваших тимчасових сусідів. Вихований військовослужбовець завжди поступиться жінці або старшому за віком нижньою полицею, не буде набридати їм розмовами, якщо вони цього не хочуть. При тривалій подорожі потягом необхідно не забувати голитися, приводити у порядок одяг і взуття. При виході з вагону або літака військовослужбовець повинен бути одягнений по формі.

Статут вимагає від військовослужбовця дотримуватися чемності по відношенню до цивільного населення, сприяти захисту честі і гідності громадян і підтриманню суспільного порядку, а також надавати допомогу при нещасних випадках, пожежах і стихійних лихах, військовослужбовець повинен бути прикладом не тільки в службі, але і в стосунках з людьми.
Норми поведінки військової людини тісно пов’язані зі специфікою військової служби. Вони чітко визначені вимогами військових статутів.

Всі військовослужбовці при спілкуванні між собою зобов’язані завжди дотримуватися чемності і виявляти витримку. З питань служби військовослужбовці повинні звертатися один до одного на “Ви”.

Стосунки між військовослужбовцями повинні будуватися на основі дружби і поваги. Це тільки в відсталому суспільстві заведено на всяк випадок дивитися на незнайому людину як на злодія, поки вона не доведе протилежного. В військовому колективі всім потрібно жити постійно разом, спілкуватися один з одним. Тому, якщо не виявляти витримку і такт зі всіма військовослужбовцями, то порядку і дисципліни не буде.

З стосунках між собою військовослужбовці повинні неодмінно дотримуватися доброзичливості, справедливості, чесності і обов’язковості. Зовсім неприпустимо не виконати дане своїм товаришам слово, намагатися перекласти частину роботи на інших членів колективу, вимагати собі спеціальні “пільги” за різноманітними приводами (позастатутні взаємовідносини).
Важливою моральною нормою поведінки є виконання статутних вимог щодо недопущення своїх товаришів до скоєння недостойних вчинків.

Треба відзначити, що культура поведінки, вихованість, гарні манери не можна взяти напрокат або на час.

Всі ці якості треба виробляти в собі постійною наполегливою працею в результаті спілкування з товаришами, шляхом самоосвіти, читання, критичного осмислення своєї поведінки.

Джерело: studfile.net