• hmu@ukr.net
  • +380997717780

Бойова підготовка

Система бойової підготовки

Система бойової підготовки, від ефективності якої залежить боєготовність і боєздатність частин, — це сукупність функціонально пов’язаних підсистем, що взаємодіють між собою для досягнення визначеної мети бойової підготовки. Система бойової підготовки включає одиничну підготовку військовослужбовців частин, командирів, органів управління (штабів) і навчальної матеріально-технічної бази.

Мета та фактори функціонування бойової підготовки

Мета бойової підготовки полягає у набутті військовослужбовцями знань, умінь і навичок, які необхідні для вирішення завдань бойової і мобілізаційної готовності, а також здійснення підготовки та злагодження підрозділів і частин для успішного виконання завдань щодо бойового призначення в найскладнішій обстановці сучасного військового бою.

Основні фактори функціонування системи бойової підготовки:

  • поява нової високоточної зброї і бойової техніки;
  • зміна організаційно-штатної структури військ;
  • удосконалення існуючих і поява нових способів ведення бойових дій;
  • погляди умовного супротивника на ведення бойових дій;
  • оперативно-тактичне призначення військ;
  • фізико-географічні умови оперативного напрямку;
  • матеріально-технічне забезпечення тощо.

Зміст бойової підготовки

Мета системи бойової підготовки і фактори, які впливають на її функціонування, визначають головний зміст бойової підготовки:

  • підготовка, безпосереднє удосконалення і постійне підтримання високої мобілізаційної готовності підрозділів, частин та з’єднань до проведення активних і рішучих бойових дій в умовах застосування сучасних засобів збройної боротьби, забезпечення високої боєздатності;
  • виконання вимог статутів і постійної готовності до захисту незалежності України;
  • підвищення ефективності і якості підготовки особового складу, здатного досконало володіти зброєю, бойовими і технічними засобами, уміло діяти у складних умовах ведення бойових дій;
  • безперервне удосконалення методів організації взаємодії підрозділів і частин під час ведення бойових дій;
  • визначення ефективності способів бойового застосування озброєння і техніки;
  • підготовка і бойове злагодження частин та забезпечення їх у дії у різноманітних видах бою;
  • вивчення та озброєння організаційної структури, озброєння і техніки, тактики, дії умовного противника;
  • виховання військового складу в дусі вірності військовій повинності.

Завдання бойової підготовки

Зміст бойової підготовки визначає її основні завдання:

  • підтримання готовності військових частин на рівні, що забезпечує виконання завдань за призначенням;
  • володіння військовослужбовцями військово-обліковою і суміжною спеціальностями;
  • панування особовим складом новими зразками озброєння і військової техніки, набуття знань і вмінь щодо експлуатації та підтримання готовності до застосування, дотримання вимог безпеки;
  • удосконалення польового, повітряного та морського вишколу військовослужбовців;
  • злагодження управлінь військових частин;
  • виховання в особового складу високих морально0бойових якостей, відданості та почуття відповідальності з захист Батьківщини;
  • підготовка резервістів;
  • пошук і дослідження нових форм і способів ведення бойових дій.

Методика бойової підготовки

Бойову підготовку проводять в збройних силах всіх держав в мирний і воєнний час. Бойова підготовка тісно пов’язана з морально-психологічною підготовкою військовослужбовців, вихованням у них високих морально-бойових якостей і є одним з найважливіших елементів, яким значною мірою визначається висока бойова готовність збройних сил (військ).

Бойову підготовку військ проводять відповідно до вимог наказів, настанов, керівництв, курсів стрільб і водіння, а також програм бойової підготовки. В процесі бойової підготовки військ дотримують послідовність в засвоєнні знань і навичок військовослужбовців, застосовують різні форми і методи їх навчанн.

Формами бойової підготовка є: тактичні заняття та різні тактичні навчання, військові ігри на місцевості і на топографічних картах, штабні тренування, ігри і навчання, маневри військ тощо. На заняттях і навчаннях, що проводяться в полі (в повітрі, на морі), забезпечується спільна підготовка командирів, штабів, військ і органів тилу в умовах, максимально наближених до бойових.

Основу бойової підготовки сухопутних військ складає польова виучка, ракетних військ стратегічного призначення, військ ППО країн і ВПС — бойова виучка, а ВМС — морська виучка.

Методика бойової підготовки військ є елементом програм у військових академіях і військових училищах.

Джерело: Вікіпедія

Заходи безпеки при поводженні зі зброєю, прийоми та правила стрільби з пістолета Макарова і автомата Калашникова

Шпаргалка на полігон/стрільбище

Основні визначення

  • Бойова група – група військовослужбовців (два, три та більше) зі штатною зброєю, які призначені для виконання вогневих та тактичних завдань.
  • Бойова двійка – бойова група з двох військовослужбовців (один з них призначається старшим).
  • Вихідне положення – місце для шикування та підготовки до стрільби тих, хто навчається, розміщенням БМ перед виконанням вправ стрільб, визначення завдань підрозділами(позначається білими прапорцями )
  • Вихідне положення – місце для шикування та підготовки до стрільби тих, хто навчається, розміщення БМ перед виконанням вправ стрільб, визначення завдань підрозділам (позначається білими прапорцями або ліхтарями білого світла). Воно є смутою місцевості між рубежем відкриття вогню і лінією дільничних пунктів управління (командних пунктів).
  • Вогнева позиція – зайнята або підготовлена до зайняття вогневим засобом ділянка місцевості (місце), яка забезпечує військовослужбовцю, БМ ведення вогню по цілі (противнику).
  • Мішеневе поле – підготовлена для проведення стрільб ділянка навчального об’єкта вогневої підготовки, на якій розташовуються мішеневі установки для показу та руху цілей, апаратура та прилади імітації вогню цілей, звукові імітатори, прилади для освітлення цілей уночі.
  • Мішень – штучна ціль, яка імітує характерні ознаки реальної цілі: розмір, форму, колір, спосіб і швидкість пересування або маневру
  • Рубіж відкриття вогню (далі – РВВ) умовна лінія на місцевості, з досягненням якої дозволяється відкриття вогню (позначається червоними прапорцями або ліхтарями червоного світла);
  • Рубіж припинення вогню (далі РПВ) умовна лінія на місцевості, з досягненням якої стрільба забороняється (позначається білими прапорцями або ліхтарями білого світла). РПВ обладнується приладами для фіксації часу виходу на нього бронетранспортерів під час виконані вправ стрільб.
  • Стрілець – військовослужбовець зі штатною зброєю;
  • Стрілецька зброя – ствольна зброя калібром менше ніж 20 мм, призначена для метання кулі, дробу або картечі.

Для керівництва стрільбою

Для керівництва стрільбою, її обслуговування та забезпечення виконання заходів безпеки наказом командира військової частини щодо організації та проведення, стрільб (навчань) (додаток 3) призначаються:

  • старший керівник стрільби;
  • керівники стрільби на ділянці (навчальному об’єкті вогневої підготовки, навчальному місці);
  • керівник польотами на вертолітній директрисі (під час стрільби з борту вертольотів);
  • начальник оточення і підрозділ» від якого призначаєтеся оточення;
  • черговий лікар (фельдшер) із санітарним автомобілем*
  • начальник пункту бойового постачання;
  • черговий зв’язківець, артилерійський технік (майстер);
  • начальник метеорологічного посту (під час виконання вправ стрільб танків штатним артилерійським пострілом);
  • начальник поста освітлення (під час проведення стрільб уночі використанням освітлювальних патронів).

Заходи безпеки під час проведення стрільб

До виконання вправ стрільб допускаються лише ті військовослужбовці, які вивчили матеріальну частину озброєння (зброї) та боєприпасів, заходи безпеки під час проведення стрільб, основи і правила стрільби та склали залік.

Безпека під час проведення стрільб забезпечується їх чіткою організацією, безумовним виконанням заходів безпеки, високою дисциплінованістю всіх військовослужбовців.

Забороняється заряджати зброю та вести вогонь:

  • до виходу на рубіж відкриття вогню та команди керівника стрільби;
  • з несправної зброї, несправними боєприпасами або боєприпасами, які не передбачені таблицями стрільби для даної системи;
  • за межі небезпечних напрямків стрільби;
  • по бліндажах незалежно від того, знаходиться в них особовий склад чи ні а також інших спорудах (вежах, тригонометричних пунктах, декоративному обладнанню тощо);
  • при незачинених люках БМ, при знаходженні особового складу на БМ або перед ними;
  • після втикання ствола в ґрунт або перешкоду;
  • при втраті зв’язку з керівником стрільби.

Стрільба негайно припиняється кожним військовослужбовцем (екіпажем) самостійно або за командою керівника стрільб у разі:

  • появи людей, тварин, машин на мішеневому полі, низько літаючих літальних апаратів над районом проведення стрільб;
  • падіння боєприпасів за межами безпечної зони;
  • підняття білого прапора (у темну нору доби увімкнення світла ліхтаря білого кольору) на командному пункті;
  • виникнення пожежі на мішеневому полі або на території військового стрільбища (полігона);
  • утрати орієнтування тими, хто стріляє;
  • відставання від сусідніх БМ більше ніж на 100 м.

Категорично забороняється:

виймати зброю (боєприпаси) з кобури (чохлів, спеціального спорядження, сумки до магазинів тощо) без дозволу керівника стрільби;

спрямовувати зброю (незалежно від того, заряджена вона чи ні) убік людей, техніки, будинків, інших будівель та споруд;

вести вогонь у небезпечних напрямках стрільби, з несправної зброї та коли піднятий білий прапор (уночі – увімкнено ліхтар зі світлом білого кольору) на командному пункті;

одягати, поправляти та знімати засоби для захисту органів слуху та очей зі зброєю в руках, а також після команди «Вогонь» під час стрільби в тирах;

залишати зброю (боєприпаси) без нагляду та передавати іншим особам без дозволу керівника стрільб;

відчиняти люки і виходити з БМ до повернення всіх машин у вихідне положення та подачі команди «До машин».UP

Джерело: zakon.rada