• hmu@ukr.net
  • +380997717780

Росія дедалі більше гатить по українських містах старими неточними ракетами. Скільки їх залишилося та чому ППО не дає повного захисту?

Ракету Х-22 почали розробляти ще у 50-ті роки минулого століття. Її основним завданням було знищення авіаносців армії США. Це найбільша неядерна ракета, яка зараз є на озброєнні Росії. Вага бойової частини – 960 кг, а довжина майже 12 м. Інші ракети зазвичай мають вагу бойової частини 200–500 кг і довжину 6–8 м.

Відповідно, Х-22 здатна завдати значно більших руйнувань, ніж більшість сучасних ракет РФ. Але у неї є істотний недолік – низька точність.

Початкова версії Х-22 мала кругове імовірне відхилення (КІВ) в 5 км. Це була «сліпа» ракета. Навіть у разі використання її проти великих авіаносців вірогідність влучання була майже нульовою.

Наступні 20 років Х-22 пережила кілька етапів модернізацій і покращень. Але навіть після них її точність лишилася надто низькою і дуже залежала від режиму наведення на ціль.

Найбільша точність досягалася в режимі активної роботи головки самонаведення на всій траєкторії польоту. Але в такому режимі ракета стає помітною для систем ППО на великій відстані. Найімовірніше, Росія використовує комбінований режим наведення: більшість польоту ракета летить автономно і лише на певній відстані до цілі вмикається головка самонаведення. В такому режимі точність значно падає і становить «декілька сотень метрів», проте зменшуються шанси перехоплення.

При цьому радіолокаційна головка самонаведення Х-22 здатна розпізнати тільки дуже великі об’єкти, такі як великий військовий корабель або великий міст.

Всі ці проблеми з ракетою призвели до того, що на початку 2000-х її зняли з озброєння РФ. Але в 2018 році передумали і повернули.

За своїм прямим призначенням (для удару по великих військових кораблях у відкритому морі) Х-22, у принципі, може ефективно використовуватися. За російськими військовими підручниками, для удару по авіаносцю треба до дев’яти ракет Х-22. Принаймні частина з них точно влучить. Але це якщо навколо відкрите море і жодного цивільного об’єкту.

Удар цією ракетою по відносно невеликому об’єкту, розташованому в густонаселеному місті, – це доказ свідомої готовності завдати значних жертв серед цивільного населення.

Коли ми говоримо про удар ракетами Х-22 по Кременчуку, то питання навіть не в тому, чи справді Росія цілилася в ТЦ «Амстор». Сам факт використання цієї зброї в межах міста – свідомий воєнний злочин. У випадку удару по Сергіївці в Одеській області взагалі поки що незрозуміло, куди могли цілитись росіяни.

(Не)високоточні ракети

Що ж таке високоточна зброя?

Зазвичай високоточні ракети мають кругове відхилення до 10 м і здатні влучати в конкретний об’єкт середніх розмірів – цех заводу, військовий штаб, ангар із боєприпасами. Але далеко не все залежить від ракети. Багато залежить від того, хто прокладає маршрут польоту ракети. Бо 10 м на площі – це ніби небагато, але ці ж 10 м у траєкторії польоту визначають, зачепить ракета верхні поверхи багатоповерхівки на шляху до цілі чи ні.

Цивілізовані армії світу ніколи не використовуватимуть навіть високоточну зброю, якщо існує ризик того, що вона може зачепити або пошкодити цивільний об’єкт. Росія, на жаль, не цивілізована країна. Тому навіть використання відносно високоточних «Калібрів» закінчується жертвами серед мирного населення.

Скільки і які ракети є в Росії?

Загалом у Росії на початок війни було майже 7000 ракет середньої та ближньої дальності дії (до 5500 км). З них майже половина – невисокоточні ракети Х-22, Х-55, комплексів «Точка-У».

На першому етапі війни Росія здебільшого використовувала ракети типу «Калібр» (морського базування) і ракетні комплекси «Іскандер». Менше ракети Х-101 і кілька разів заявляла про застосування останньої своєї розробки – Х-47 «Кинджал».

Оскільки Росія не розраховувала на тривалу війну, вона активно використовувала ці ракети, при тому, що їхній запас не був аж надто великим (2000–3000 одиниць). У травні з’явилися перші повідомлення про те, що Міноборони РФ починає шукати ракети «на стороні» – в Китаї, Північній Кореї та інших диктаторських країнах.

Приблизно в цей самий час з’явилася інформація про перші застосування ракет Х-59. Це стара радянська ракета 80-х років, але достатньо точна. Кругове можливе відхилення вказане менше 10 м, але СРСР і Росія схильні перебільшувати реальну точність своєї зброї.

Недоліком Х-59 є малий радіус дії – менше 300 км. Тобто її можна застосувати лише по прикордонних областях або в районі узбережжя Чорного моря. Також вона несе найменший заряд (до 300 кг) і не здатна зруйнувати великий об’єкт.

Альтернативою ракет типу «Калібр» на більшій відстані стали радянські Х-55 і їх сучасніша модифікація Х-555. Але ці ракети вже не можна назвати високоточними. Для них кругове відхилення становить 20–100 м.

Також у цей час з’явилися перші підтвердження застосування Росією комплексів «Точка-У», які офіційно знято з озброєння в РФ. Росія навіть певний час заперечувала використання цих ОТРК.

«Точка-У» – це взагалі зброя масового ураження. Вона здатна вражати живу силу на площі до 30 га залежно від типу боєголовки. До того ж відхилення ракети може становити до 250 м.

Окрім цього, ракети до комплексів «Точка-У» зазвичай дуже старі і існує високий ризик того, що ракета взагалі не влучить у ціль. Тобто це дуже невибіркова зброя, яка завдає руйнувань на великій площі.

Треба розуміти, що ЗСУ також використовують «Точки», але для них вони обирають великі цілі, на значній відстані від цивільної інфраструктури. Приміром, склади боєприпасів.

Росія вже використала по Україні близько 3000 ракет. Складно сказати, яких саме. Скоріше за все, ракет «Калібр» та «Іскандер» у РФ залишилося небагато. Підтвердженням цьому є те, що Росія використовує не тільки старі і дешеві ракети, а й нові і дорогі. Зокрема протикорабельні ракети П-800 «Онікс» вартістю понад $1 млн за одиницю. 

Окрім того, що це дорогі ракети, їх створено для зовсім інших цілей. Їх застосування по наземних об’єктах свідчить про те, що у росіян бракує більш дешевих ракет необхідної точності. Або ж Росія не встигає постачати ракети «Калібр» на Чорноморський і Каспійський флоти (звідки ними можна діставати до території України). 

Якщо у росіян справді закінчуються Х-101, «Калібри» і далекобійні ракети комплексів «Іскандер», то з дальністю понад 500 км лишаються тільки старі Х-55 і Х-22. 

Погана новина – цих ракет більше 2000 і їх може вистачити ще на кілька місяців бомбардувань. А їхня неточність може призвести до жахливих наслідків.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.